Громадяни України, без паніки! Прийшов час платити за рахунками...

 

Украинский валютный рынок лихорадит. Вчера межбанковская биржа закрылась с курсом 8,32 гривны за доллар. Доллар в обменках исчезает. Абузов истерит на встречах с банкирами, которые отказываются выкупать ОВГЗ. Дурных нема. Нацбанк вводит обязательство экспортерам продавать половину своей выручки по курсу НБУ. Последствия очевидны. Металлурги визжат, что на внешних рынках нет спроса на их продукцию на ближайшие полгода. Это пике,  и пора это признать.  И это наш шанс, что тоже нужно признать.

 

Во все времена глупость и жадность наказывалась. Рано или поздно. Больший масштаб глупости порождает больший масштаб потрясений. С этой точки зрения, украинское общество сделало все, чтобы падение было как можно более болезненным.

 

Если охарактеризовать среднестатического украинца — это рот. Он хватает все, что видит. Все что нужно и не нужно. Он рот, а функция рта хватать. По мере продвижения по лестнице социальной стратификации рот превращается в олигархическую пасть. Совокупность десятков миллионов ртов и прожорливых пастей создает феномен «черной дыры» Восточной Европы, в которой исчезает все – ресурсы, люди, надежда.

 

Нет никаких сомнений, что такое общество обречено. История не знает ни одного случая, чтобы социальная химера с ложными ценностями просуществовала в какой-нибудь длительной перспективе.  Сегодняшняя Украина – пример такой социальной химеры. Сила общества – в общности, в способности осуществлять слаженные коллективные действия.  В стране, где взаимная ненависть и подозрение – норма, общности по определению быть не может. Поэтому  такое «общество» рыхлое, аморфное и может быть разорвано в любой момент, как только вызревают соответствующие условия.

 

А они уже вызрели. Колебания на валютном рынке – начало нового очередного обвала. Он произойдет сейчас или чуть позже. Неважно когда. Важно, что все знают, что он произойдет. Это будет исторический обвал. Почему?

 

Потому что он поставит жирную точку на истории химеры постсоветской Украины. Паразитирование на остатках советской инфраструктуры, человеческом капитале, земле подходит к концу. Нельзя вечно жрать ничего не давая взамен. Эту аксиому практически забыли в этой стране. Самое время ее вспоминать.

 

Следующий год будет ужасно тяжелым. Возможно, он будет для этого государства последним, возможно, предпоследним. Неважно. Главное — это закономерно и неизбежно.

 

Трудности,  через которые украинцам в очередной раз предстоят пройти, будут платой за глупость и жадность.  Это заставляет задуматься. Если несколько десятков миллионов человек, в который раз в своей истории наступают на грабли, то это тенденция, а, может быть, даже и закономерность.  Закономерность обреченного народа. Потому что великие и сильные народы делают выводы из своих ошибок и стараются их избегать. Мы же предпочитаем сетовать на менталитет, какие-то присущие нам « органічні  риси національного характеру», которые, дескать,  должны нас держать вместе...

 

Пардон, но это чушь. Если на каждом историческом отрезке мы вновь и вновь залазим в яму, то никто кроме нас не виноват. Сетования на москалей, поляков, американцев, турков  «мешающих нам жить»– не более, чем  оправдания внутренней слабости. Приблизительно такие же, как оправдания оппозиции, что ей помешала победить Партия регионов. Черт, побери! Во все времена кто-то кому то мешает. Так устроен мир. Жизнь – борьба. Кто не борется, тот исчезает. Право не дается, оно приобретается в борьбе. Надвигающаяся новая волна кризиса  — наш шанс. 

 

Мы стоим перед вызовом – измениться или исчезнуть.  Это реальный, осязаемый вызов. Если вы не в курсе, то Украина находится в первой тройке по темпам вымирания населения.

 

Сегодняшняя  Украина – это чудовищное порождение советской партноменклатуры, желавшей пожить «по-капиталистически». Этот эксперимент породил чудовищного «социального Голема», где каждый имеет одно единственное гарантированное право – страдать.  Вся наша жизнь сверху донизу окутана страданием. Часто беспощадным, бессмысленным, словно у узников концлагеря. Собственно, говоря, сама страна и есть концлагерь площадью 603 тыс. кв. км.

 

Сегодняшняя Украина  — это то, что  нужно преодолеть, чтобы построить новый, более сильный и жизнеспособный социум. Например, на таких основаниях.  Для этого нужно будет сделать ряд шагов – вот таких.

 

Пора переломать сложившиеся стереотипы, мешающие идти вперед, отсечь больное и немощное, подкормить молодое и перспективное.

 

Пора.

 

Юрий Романенко,

"Хвиля"

 


14.11.2012 Юрій Романенко 1073 3
Коментарі (3)

НИК 2012.11.15, 12:35
ДЕРЖ-ЛАД НАМ НАВ"ЯЗАНО ЗАХОДОМ. РЕЗ-Т: МИ ПОРОЖНА КЛІТКА НА СВІТОВІ ШАХІВНИЦИ. НАРОД НАШ КРАЩИЙ ДО РОБОТИ ЯК СУСІДИ, СЕ ДОКАЗАЛИ НАШІ ЗАРОБІТЧАНИ. І ДЕНЬ СВОБОДИ -28.10, 2 МАЙДАНИ-2004 І 2012. ЗА УКР-СИЛИ ТЕПЕР ВЖЕ ГОЛОСУВАЛИ 60% ВИБОРЦІВ. ЯК НАСТУПИТ КРИЗА, ЯК ЧАСТИНА СИСТЕМНОЇ СВІТОВОЇ, ОПОЗИЦІЯ НАЙ РОЗПУСКАЄ ПАРЛАМЕНТ І СТВОРЮЄ РЕВОЛЮЦІЙНИЙ. ПЛАН БУДОВИ ЛАДУ Є, НЕ ІНТЕР-ЛІБЕР, І НЕ КОМУНА КИТАЙСКА. А СВІЙ СОЦ-НАЦ. РОМАНЕНКО БАЛАМУТ, БО ЯК ПАСТИР НЕ ЛЮБИТ СВОЮ ПАСТВУ. ЗНАЄ ХТО ВИНЕН, АЛЕ НЕ СКАЖЕ ЩО РОБИТИ.
Гість 2012.11.15, 10:08
До редакції І нащо ви друкуєте таку дурню. Люди живуть за можливостями. А західні українці знаходять собі хліб всупереч владі. Яка "глупость и жадность"? Влада у нас злочинна, от і все! Може, опозиція, якщо об'єднається, то і життя покращить. А статтю зніміть!
viur 2012.11.14, 22:11
а про що стаття ? Нагнали туману і все. ІМХО - вода , проте краще багато разів кричати про ж-пу ,як робити вигляд що "покращення" вже майже настане
16.07.2026
Тетяна Ткаченко

Викладач Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Юрій Довган не мріяв стати героєм. Просто вважав, що не має права залишитися осторонь. Провів останні пари, попрощався зі студентами й пішов шукати шлях до війська. З п'ятої спроби його прийняли. Про службу в Силах оборони, труднощі після звільнення з армії, адаптацію та роботу зі студентами ветеран розповів журналістці Фіртки. 

1634
11.07.2026
Ігор Бартків

Цього тижня The Economist віддав обкладинку одному з найбагатших росіян і провів із ним майже 60 годин у розмовах.

936
07.07.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Ірина Онищук розповіла, чому театр сьогодні став своєрідною терапією, як війна змінила глядачів і самих митців, що найчастіше турбує військових після повернення з фронту та чому віра в людей залишається її головною опорою.

1423
03.07.2026
Олександр Мізін

Корупційна схема чи «ринкова реальність»? Поки МВФ наполягає на підвищенні тарифів для населення, монополісти отримують надприбутки.  

2640 1
30.06.2026
Вікторія Матіїв

«Іван пішов воювати, бо для нього це було питання честі й відповідальності. Він не зміг залишитися вдома, коли країна потребувала захисту», — згадує Тетяна Майка свого чоловіка, полеглого захисника Івана Майку.

3730
24.06.2026
Тетяна Ткаченко

Коли у 2014 році загинув її двоюрідний брат Петро Остапчук, Надія Довганюк зрозуміла, що хоче бути поруч із тими, хто переживає біль війни. Попри стереотипи та недовіру, вона стала першою жінкою-капеланкою в Українській греко-католицькій церкві.

3215 3

Картинка, коли 16-річні дівчатка хором кричать «Сирок – геть!» — то це не лише щира емоція, але і, очевидно, технологія. А ще якась колективна нам ганьба.

778

Фільм революційний, бо має широку візуальну павутину. І в цій павутині кожен буде плутатись по-своєму. Певна категорія буде засуджувати, бо ніби забагато власних інтерпретацій. Але Нолан, можливо, захотів стати сліпим, як Гомер.

420

Як влада дає метастази від людини до інституцій і чому держава має вміти пережити своїх лідерів

346

Закупівлі, відбудова, регіони і роль бізнес-мереж у тому, щоб публічні гроші працювали на спроможність, а не лише на звітність.

985
17.07.2026

Добра тарілка — це не дієта, а насолода: страви, які радують очі, душу і живлять тіло. Навіть простий перекус може стати маленьким ритуалом, що заряджає позитивом на кілька годин уперед.  

5140
13.07.2026

Війна та стрес суттєво впливають на харчові звички.

10520 2
08.07.2026

Багато людей під час застуди п'ють гарячий чай із медом, вважаючи його одним із найкращих домашніх засобів. Мед справді містить біологічно активні речовини, однак фахівці радять не додавати його в окріп.

8990
19.07.2026

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

7530
15.07.2026

З 3 по 9 серпня у селі Погоня відбудеться дитячий християнський табір «7 дарів Святого Духа. Веселі канікули з Богом – 2026».

815
12.07.2026

Із 17 до 19 липня у Калуші відбудуться урочистості з нагоди перебування мощей святого Івана Хрестителя.

1010
08.07.2026

У вівторок, сьомого липня, Хресто-Воздвиженський Манявський чоловічий монастир — Манявський скит — відзначив храмове свято, День пам’яті своїх засновників — преподобних Іова та Феодосія Манявських.

1291
20.07.2026

Недостатнє фінансування, кадровий голод і відсутність системної державної політики у сфері культури — ключові виклики, з якими стикається краєзнавчий музей «Бойківщина» Тетяни й Омеляна Антоновичів.

15770
23.07.2026

Росія щораз більше стикається з наслідками повномасштабного вторгнення в Україну. Про це пише The New York Times в статті-аналізі книги доктора Анни Нотте «Ми переживемо їх: Глобальна кампанія Путіна з метою перемогти Захід».

187
14.07.2026

Із дев'яти народних депутатів, обраних від Івано-Франківщини, п'ятеро підтримали документ, одна депутатка утрималася, ще четверо не підтримали його різними способами.

1337
03.07.2026

Президент Польщі Кароль Навроцький (колишній боксер і сутенер, яким його називають політичні опоненти) нещодавно очолив рейтинг довіри серед польських політиків із рекордними 54,8%. 

1741
26.06.2026

Законодавча пропозиція щодо об'єднання Румунії з Молдовою, була схвалена румунською Палатою депутатів без голосування завдяки завершенню терміну розгляду ініціативи.  

1638