До Станиславова гральний бізнес докотився лише у ХІХ столітті. Перший літописець міста Грибович повідомляє, що «товариство казинове, для розваг засноване, складається із понад 300 осіб вищого класу.
Засноване 1842 року з річними внесками від кожної особи чи однієї сім’ї по 12 флоринів». У 1847 році шкільний учитель у Станиславові отримував 10 флоринів (злотих ринських) на місяць…
Отже, клієнтами закладу були люди заможні: лікарі, правники, офіцери, торговці, значні держслужбовці. Міщанське казино було не просто гральним домом, а скоріше клубом, де поважні гості обмінювалися новинами, пили коньяк, курили сигари ну і, звісно, грали в карти.
Попервах казино мандрувало містом, а з 1860-х розмістилось у магістратському будинку колишньої гауптвахти на Галицькій, 7. Згодом товариство назбирало трохи грошей, вибило в магістраті безкоштовну ділянку та в 1893 році оголосило конкурс проектів для казино. Відгукнулися 15 митців, із них дев’ять – з інших міст.
Переміг Теофіл Вісньовський, краківський архітектор, який народився у Станиславові. Втім загальні збори казино постановили дещо адаптувати проект до специфіки закладу, чим зайнявся місцевий інженер Карл Регер. Таким чином будинок має двох авторів.
Як для Австрії, будували казино довго – понад три роки. Кошторис склав 40 000 злотих ринських. Відкриття відбулося 22 листопада 1896 року. «Кур’єр Станіславовскі» писав, що «урочистість розпочнеться об 11.30 освяченням будинку».
На другому поверсі містився великий зал, який часто використовувався для балів. Газети повідомляли про них заздалегідь, обумовлюючи форму одягу – вечірню, національну чи карнавальну.
У звітах управа казино не без гордості зазначала, що «до заключної мазурки стало 38 пар». У перервах між балами публіка бавилася картами або грала на більярді. А ось рулетки у казино тоді ще не було.
