Чергове ростовське послання Януковича засвідчило: легалізовано сценарій про захоплення Кремлем плацдарму в Україні. І незабаром, за планами Луб’янки, туди має в’їхати Янукович, якого мають зустрічати грушним хлібом-сіллю ті, хто й зачищає приросійську територію України.
Щоправда, на наполеонів, які готуються до праведного реваншу з острову св. Єлени ані Янукович, ані Пшонка, ані Захарченко не тягнуть - троє провінційних гекачепістів з риторикою на рівні янаєвської: заколотники, «проіскі» ЦРУ, зупинити громадянську війну тощо. Щоправда, на відміну від тремору Янаєва тремтять в них не руки – вібрують голоси, дрижить саме єство. Вони заручники свого минулого. І попереду в них – безслав’я.
Те, що їх не випускають з глибинки означає кілька речей. З одного боку їх тримають якнайдалі від освіченої і гострої московської публіки. Це ознака й того, що донецький сценарій не буде нагадувати кримській, - буде кров з стріляниною. І відповідальність за них має лягти на ростовський тріумвірат, а не на Путіна. Тому в Ростові їм місце, а не столиці РФ. Відтак Янукович повинен ступити на українську землю і вже звідтам закликати російські війська, скупчені під кордоном. Кремль розраховує на створення Луго-Донецької республіки саме за сприяння Януковича, - а згодом метастазування сценарію на південь України, аби вгризтись у Херсонщину. Це стане стратегічним для формування придністровського-причирноморського коридору.
Водночас те, що ростовського варяга тримають не в Москві свідчить і про його статус – геополітично він валяється нижче плінтуса. «Білий цар» його відверто зневажає, бо той поламав стовідсоткову схему, розроблену в Кремлі на випадок другого Майдану. В разі перемоги київських майданівців Янукович мав неспішно відступати у Харків чи Донецьк і звідтам, з української території озвучувати свої теле-челобитні до Білокам’яної. Перед тим ситуація мала криваво «розкачатись» ультра-націоналістами й «захисниками режиму». І тоді кремлівський сценарій з розколу України, який ми зараз спостерігаємо, виглядав би геть інакше: кров, розвішані на парканах «вороги» з обох сторін, круговорот помсти. ООН і колективний брюссель закономірно стають дибки від побаченого. На сході України у той же час табориться «легітимний президент» з вірною беркутнею, підсиленою зауральськими танкістами. Ракети «земля-земля» лягають дедалі кучніше, але стоп’ятсота хвиля санкцій і меморандумів не зупиняє громадянську війну в ядерній пісківниці. Цивілізований світ обриває кремлівські телефони, мовляв, робіть щось, бо Україна перетворилась на Верхню Вольту з атомним бумерангом.
І тут на білому верблюді в’їздить путінський емісар, протягуючи федеративну грамоту. І після цього парад референдумів: Крим референдить про одне, Донецьк з Луганськом про інше. Крим, який пару місяців сидить без води й світла одноголосно приєднується до Росії. Південь і схід України створюють пара-державу. ЦРУ-ушники п’ють валер’янку, ФСБ-ешники - коньяк. Жодних претензій до Кремля. Жодних санкцій. Жодних образ у радбезі ООН – Москва зупинила війну.
Не зійшлось у дрібницях. Спочатку провалився план масового озброєння українців табельними калашами, які мали розповзтися по радикальних середовищах. Скажімо, на Львівщині передачу обуреному народу 10 тисяч автоматів калашнікова зупинила вірність присязі жменьки офіцерів. Нагадаємо, про «ніч гніву» добре знали генерали усіх можливих силових відомств, але зброя в установах лишалась під вартою кількох людей. Просто не віриться, що вірні пси режиму прагнули допомогти народові скинути українського Чаушеску. А от якби 10 тисяч калашів перекочували до рук спраглих «вражої злої крові», тоді про будь-яку стабільність чи транші МВФ можна було забути, - натомість усі погромні кошмари Югославії стали би реальністю. В Україні розвернувся б масштабний і неконтрольований сценарій громадянської війни.
Але все наламав Янукович. Він просто втік. Незважаючи на накази, плюючи на плани і стратегії. Спакував у броньовики гроші й мішки кредиток і з криком «убіваюююют» втік. Можливо йому зірвало дах, можливо хтось шепнув: «батя, нас окружают - вєздє бандери і с німі Таня Чєрновол». І що б не верещали в телефонну слухавку дон Батон послухався голосу внутрішнього чаушеску і стрибнув за прапорці. Не менш темпераментно ламали рамки в аеропорту Клименко з Пшонкою. Але втечі з поста номер 1 Кремль їм не пробачить.
Тому то й нема жодної спільної конференції з Путіним у форматі «як нам обустроїть нових членов РФ». Тому настільки тремтливі Янукович і його «законний міністр внутрєнніх дєл» за шкільною партою у ростовському відстійнику для інтернованих. Тому Пшонці застрягають у глотці мантри про аморальність українських військових, що порушують спокій Вербної неділі.
Щоправда, можливо незабаром їм таки дозволять заїхати на якусь дачу, скажімо в Тушино, аби ошляхетнити титули законного президента і не менш законного міністра: не «ростовська братва», а «тушинскіє вори».
