V-12 в аеропорту Шенфельд, 1971 рік. ULLSTEIN BILDGETTY IMAGES
Найбільший серед коли-небудь побудованих вертоліт був інженерним тріумфом, але на практиці зазнав невдачі.
Радянський Союз побудував V-12, відомий Організації Північноатлантичного договору (НАТО) як "Гомер", для перевезення міжконтинентальних балістичних ракет (МБР), уникаючи залізничних мереж, які контролювала розвідка США.
На жаль, на той час, коли вертоліт розміром із реактивний лайнер був готовий, його основне призначення стало неактуальним, і V-12 так і не запустили у виробництво.
У Радянському Союзі спроєктували V-12, як зазначається у цьому відео, щоб таємно переправляти свої МБР до віддалених баз. За більшістю союзних стандартів залізнична мережа була слаборозвинена — одна з причин, чому колишній державний секретар США знущально описав її як "Верхню Вольту з ядерною зброєю". Наприкінці 1950-х та 1960-х років, коли Радянський Союз будував мережу ракетно-ядерних баз, було відносно легко виявити нові бази на нових залізницях, побудованих для їх підтримки.
У 1959 р. радянські конструктори запропонували новий вертоліт для перевезення надважких вантажів, який міг би переправляти ядерні ракети до віддалених ракетних баз. Це буде тримати їх у секретності від засобів американської фоторозвідки, зокрема від шпигунського літака U-2. Радянське керівництво запустило проєкт гелікоптера в 1962 році, а перший успішний випробувальний політ відбувся в 1968 році.
V-12 не був першим вертольотом з двома роторами (це був Focke-Achgelis Fa-223 часів Другої світової війни), але, мабуть, це був перший вертоліт з роторами поруч. Чоппер, довший за Boeing 737 і перевозив більше людей, використовував ротори та двигуни двох менших вертольотів Мі-6, щоб досягти подвійної вантажопідйомності.
Вертоліт міг перевезти 196 пасажирів, або до 88000 фунтів вантажу. Вантажний відсік мав довжину 93,5 фута і висоту і ширину 14,4 фута, що робило його досить великим, щоб легко перевозити міські автобуси. Вертоліт був настільки великий, що в ньому був екіпаж із шести осіб, включаючи власного електрика.
V-12 дебютував у міжнародному масштабі на Паризькому авіашоу 1971 року. НАТО присвоїла йому кодову назву "Гомер" (усі радянські вертольоти мали кодову назву, що починалася з Н), побоювалися, що він буде використовуватися як тактичний авіалайнер, який може перевозити броньовані машини для підтримки вертолітних штурмів. Правда, однак, полягала в тому, що V-12 випустили на зміні устрою, зрештою у Радянському Союзі побудували лише два літаки.
Так що трапилося? Зазначається, що американські супутники-шпигуни раптом стали здатними оглядати набагато ширші ділянки радянської території, і МБР поступово ставали легшими до такої міри, що їх могли перевозити вантажівки.
Завдяки новітнім технологіям одна балістична ракета несла кілька боєголовок, значно збільшуючи вогневу потужність кожної ракети. Це зменшило потребу в нових стаціонарних ракетних базах та необхідність їх постачання з повітря.
за матеріалами Рopular Mechanics
