Кілька років тому московські друзі (з одного з угруповань, яке тоді ще було на плаву) попросили мене прочитати тижневий семінар для їхньої молоді по темі "соціальна деструкція".

Десь за три тижні біля їхнього будинку зупинилося двоє чорних автівок і бабуся зрозуміла, що приїхали арештовувати. З авто вийшла "шахрайка" з дочкою та чоловіком, вони привезли пальто.

В Бюджеті-2015 пропонується виділити більше п'яти млн. гривень на ремонт одного з районних судів міста Донецьк! І тут багато подібних приколів.

Якщо нас чомусь і навчило ХХ ст. то тому, що не варто нав'язувати свободу людям, які її не прагнуть. Анархія - для анархістів! Всих тих, хто далі хочуть жити під мєнтами, не можна позбавляти цієї можливості.

З непідробним натхненням СБУ займається лише колекціонуванням компромату на добровольчі батальйони та нацьковуванням їх один на одного. Якби я був юним ідеалістом-романтиком, я б сказав, що необхідною є тотальна чистка спецслужб. Але, як посивілий прагматик, зауважу лише на тому, що...

Колись читати було небезпечно. Прочитати – означало взяти на себе зобов’язання. Прочитав «феноменологію духу» - починай насильницьке повалення ладу. Або до кінця життя страждай сумлінням. Пролистайте зараз для прикладу того Гегеля. Не виникне натхнення навіть ларьок бомбануть. Нудно. Многа букф.

Якби не праведні халіфи, які здійснили грандіозні завоювання, ніхто б тепер, крім вузькоспеціалізованих фахівців, не знав Пророка Мухаммада.

Ось який:

Втім, хотілося б, щоб деякі люди таки потрапили до ВР, їм потрібна статусність, бо саме вони стоятимуть на наступній революційній трибуні (навіть революції потрібна презентація).

Нам в Україні все це було давно знайоме, але європейці з таким знущанням зіткнулися вперше.

Якщо справжніх християн порівняти з футболістами (справжніх так само небагато, як і професійних футболістів), то нас – удаваних християн – можна вважати вболівальниками. Ми любимо Христа перед телевізором, або з пивом на трибуні стадіону, і ми ніколи не виходимо на поле.

Парламент свого часу був вигаданий суспільством, щоб обмежувати свавілля влади. Нині влада через парламент обмежує суспільство. 

Рання церква не мала каси. Вона не накопичувала. Святі дари роздавалися нужденним одразу після Євхаристії. Згодом ситуація змінилася.

Колись віконцем до колективного підсвідомого були лише сни авторитарних лідерів, нині – соціальні мережі та статистика пошукових систем нтернету.

Не хочеться думати, де були б такі стовпи минулого режиму, як Ахметов (розвивав би майстерність у поводженні з колодою) та Іванющенко (ймовірно, більше часу проводив би не в Монако, а на Колимі). Очільники силових міністерств, певне, служили б на невисоких посадах в ЗабВО, або Підмосков'ї. Втім, можливо, лише Табачник обіймав би ту саму посаду, що й при Януковичі...

Ну добре, Юля за свої забаганки платила свободою, Кличко отримав багато ударів в голову, але хто всі ці інші лідери громадських симпатій? Вони здебільшого навіть свої виборчі кампанії ведуть за чужі гроші.

Вибори - це непогано. Проте, підступність бюрократичного інтернаціоналу і полягає в тому, що непоганими речами він відволікає нас від найважливіших.

Церква ґрунтується не на престолі, а на бідності, зброї та дітях. На святості, а не на посадах.

Уся внутрішньополітична атмосфера ерефії істерична. Це традиція. Їхній виборець має глибоку потребу ображатися, ненавидіти, зневажати, плюватися на сусідів, на європейців, на всіх, окрім Китаю.

Ми можемо обрати для себе побутове, але найефективніше – щоранку виходити в таємниче життя з готовністю зіткнутися з дивовижним.

Позаяк багато жінок нині служить прокуроршами, суддівками, урядовками, мєнтовками, розглянемо це питання докладніше.

У Кавказьких горах, в норах сидять кілька чеченських бандитів, їх скоро уб’ють, а вони розмірковують про найвищі проблеми буття, про Бога, складають свій план для Світу.

Нині банки - наші ковчеги. Раніше там було золото, згодом папірці, зараз лише безготівкові електрони стрибають в їхніх комп’ютерних мережах. Розкішні фасади, масивні портали сакралізують порожнечу...

Знаменитий вор в законе Джаба Іоселіані у своїй дотепній книжці "Герменевтика і театр" цитує професора Данелія – інтерпретатора й перекладача Арістотеля грузинською: вихід глядача з власного "я", зруйнування тісних стін свого емпіричного "я" й злиття з великим океаном людства (на ґрунті типізації - Дж.І.) - ось що є трагічний катарсис за Аристотелем.

Чалма, монгольський халат, хоча б полувоєнний френч все розставили б на свої місця. Як до європейського політика, до Путіна маса претензій. Як хан він він був би цілком прийнятним, зручним для співпраці.

У 1492 році королеві Ізабелі Кастильський презентували перший примірник щойновиданої "Граматики кастильської мови". 
Королева спитала навіщо потрібна кастильська граматика, якщо є латинська, на що її духовник, брат Ернандо де Талавера, відповів:

У державних діячів не буває помилок. Їхні помилки називаються злочинами. Нинішні очільники України є звичайними слабкими людьми, але...

Сашко Білий жив, як гайдамака й загинув, як гайдамака. 

Ну добре, воювати ми боїмося. Але чому не розірвані дипломатичні стосунки з москвою та казахами?

Бог явно за нас. Дочекалися!

Багатства протилежні ідеалам, але не протистоять їм. Багатства притягуються до ідеалів, як від’ємно і позитивно заряджені полюси магнітів. Багатими є народи, які несуть місію і сповнені сенсу. США – місійна держава, і тому найбагатша у світі. Німці – містична нація, і тому найбагатша в Європі. 

Ніщо не прогнозоване і все нове. Ласкаво просимо у третє тисячоліття!

Гроші - це дуже важливо для кожного. Але чи важливіші гроші за свободу? Спитайте у Юлі. У неї багато грошей. Вона відповість вам, що свобода для неї важливіша понад усе. І цього разу буде щирою.

Тепер наше завдання в тому, щоб не все вкрав наступний демократичний уряд Яценюка-Порошенка, щоб бодай дещо перепало і нам.

Маю виступати перед першокурсниками з лекцією про засади індивідуальної економічної політики. Ось тези: