Викрадення Русі або Україна - це справжня Русь

 


Украина

 

Когда говорят, что Украина не способна нанести Кремлю симметричный удар, я соглашаюсь. В торгово-экономическом плане она действительно мало что может противопоставить российским санкциям. Зато в ее распоряжении – целый арсенал крайне болезненных для Москвы ассиметричных ответов. Более того, Украина способна так ударить по архетипическим символам России, что двухглавому орлу, не ровен час, придется подтверждать свою родословную.

 

Медведев и Глазьев могут пугать, что Ассоциация Украины с ЕС лишит отношения двух экономик налета «исключительности» и «приоритетности», но это пустые слова. Украина и Россия давно уже торгуют друг с другом равнодушно и холодно – аккурат после того, как Москва перестала продавать Киеву газ по бросовым ценам. В экономических связях двух стран давно уже нет ничего личного, только бизнес.

Однако эта экономическая фригидность вовсе не распространялась на другую сферу отношений – символическую. Москве было крайне важно публично закрепить Киев в сфере своего «имперского влияния». Отсюда – все эти проекты единого учебника истории, поездки икононосных байкеров по Крыму и регулярные визиты Патриарха. До определенного момента украинская власть этому процессу подыгрывала. Министром образования назначили Дмитрия Табачника, срок базирования ЧФ — продлили, закон о правах региональных языков – приняли.

В Москве искренне думали, что у Киева просто нет выхода. Что Виктор Янукович – заложник пророссийского юго-востока, что прозападность для украинских элит чревата потерей власти, что это Кремль делает одолжение Партии регионов, объявляя ее своей главной сторонницей. А оказалось, что юго-восток голосует не за Россию, а за «донецких», потому что те – «свои». Что субъектностью в стране обладают только олигархи, которым проще и безопаснее быть в ЕвропеИ что Москва сама умудрилась вложить в руки украинских властей оружие огромной разрушительной силы.

Потому что вся российская внешняя политика последние десять лет строилась из расчета на «внутреннее потребление» и была в значительной мере имитацией. Неважно, как обстояли дела в реальности — пропагандистская машина Москвы убеждала россиян, что «оранжевый дебош» подавлен, украинские националисты маргинализированы, а Черноморский флот и дальше продолжит грозить сексуально разложившемуся западу. И параллельно эта же машина убеждала россиян и весь мир, что Украина – это не просто неотъемлемая часть исторической России. Она напоминала urbi et orbi, что Украина – это колыбель православия, а Киев – мать городов русских. Теперь эта идеологическая дубина оказалась в руках у Виктора Януковича, которого кремлевская пропаганда не успела вовремя маркировать как «изменника». И Киев может отныне над Кремлем издеваться, медленно и со вкусом разрушая эти песочные замки один за другим.

Для этого не обязательно быть экономическим тяжеловесом. Например, для начала пригласят в гости Папу Римского, наставником которого, как известно, был украинский греко-католический епископ Степан Чмиль. Канонизируют киевского князя Аскольда, принявшего христианство за 130 лет до Владимира. Начнут регулярные полномасштабные учения с НАТО. Запретят дискриминацию геев. Издадут полное собрание сочинений Пушкина на украинском языке. Арсенал недорогих, но крайне обидных для официальной Москвы поступков можно продолжать бесконечно.

Если у украинских элит хватит изобретательности, то они и вовсе могут начать бороться с Кремлем за бренд «Киевская Русь». Киевская Русь — как «истинная европейская Русь» в противовес более поздней азиатской франшизе. Начать с мелочей, пройтись серией ударов по мифологемным почкам, а затем нацелиться на нокдаун. Мол, «парни, все это время вам впаривали подделку! Покупайте натуральное из Киева. Прямые поставки». А если в мировых столицах подтвердят, что, мол, да, Ukraine is the real Russia — то это уже будет серьезно.

Скажете, что вся эта мифологическая чепуха не будет иметь отношения к реальной политике? А что в современной российской публичной риторике имеет отношение к пресловутой real politic? Закон Димы Яковлева, что ли? Гомофобные законы? Потраченные на Олимпиаду миллиарды? Слабость современной России как раз и состоит в гипертрофии ее символической повестки.

И тут уже будет неважно историческое правдоподобие. Россия сама последовательно придавала Украине ореол главной жемчужины в новой имперской короне. И Киеву, сбежавшему под крыло прагматичной Европы, теперь вполне под силу играться этим ограненным символом, лишая Москву ее козыря на «историческую русскую монополию». Россия сама подменила базис и надстройку. И теперь эта символическая надстройка грозит обернуться против нее

Передавайте привет Геннадию Онищенко.

 

«Росбалт»


26.09.2013 Павєл Казарін 1013 3
Коментарі (3)

USTYM 2013.09.26, 21:33
Вадим Смогитель Вся ця сьогоденна політична каша досить чітко проявляє обриси того чи є українська держава, український народ, українська мова-історія-культура "істарічєскім нєдаразумєнєєм" чи, можливо, ні. Ми про себе заявили досить голосно і досить пристойно ще 1000 років тому. Поява сучасної держави на берегах Борисфена - явище, котре неминуче мало рано чи пізно відбутися! А ось Московія в 1723 році краде бренд РУСЬ і записує себе не просто в "близькі родичі", а й проголошує сама себе "старшою сестрою" ... Пан - таваріщ Пуцін взагалі не визнає український народ як такий, як суб'єкт історії бо ми , бачте, не ми, ми не український народ, а ми виявляється "єдіний народ" - за розумінням керманича "братньої" держави - з громадянами його власного царства... Таке невігластво людини в наш час - це межа, за котрою починається кащєєве царство дикунів з ритуальними танцями під бренькіт двострунної балалайки та зі стукотом однострунного бубна навколо свіжозасмаженого неслухняного "младшєва брата" з подальшим поїданням непокірного, шаман вирива запечене серце непокірного "родича" і під монотонні звуки того ж бринчання тієї ж двохструнної балалайки з тим же монотонним стукотом того ж однострунного бубна той же шаман несе те вирване і запечене серце президенту Федерації ... , лунають переможні викрики "ураааа", в небі розриваються від щастя феєрверки і музиканти червоні від напруження та щасливі від державного і великого (насправді від ВЕЛИКОДЕРЖАВНОГО) істинно канонічного православного апофеозу грають переможні марші ... То хто ж був і є "помилкою історії", пане полковнику гестапівських військ комуністичної Росії? Відповідь вже є і хто має очі, той бачить, хто має вуха - той чує, хто вміє читати - той вже прочитав ... Залишилося слово за паном маузером, котрий висить на попрузі жорстокої, безжальної та нещадної пані Історії (сподіваємось, що це слово громом небесним прогримить в досить недалекім проміжку часу ...).
Аскольд 2013.09.26, 22:07
Ростово-Суздальского Залесья уже нет, Тартарии-уже нет, Великой Тартарии-уже нет, Московского Улуса Золотой Орды-уже нет, Московского княжества-уже нет, Российской империи-уже нет, РСФСР-уже нет, СССР-уже нет, РФедерации-уже нет, а скоро и РКонфедерации не будет! Украина была в 11 столетии, была в 14 столетии, Украина Гетманская была в 17столетии, Украина была в 19столетии, есть в 21столетии и будет в 23 столетии!
Марія 2013.09.27, 09:45
Петро 1 ще у 1711р. після нищівної поразки у Прутській війні вкотре підписав Шертну грамоту про васальну залежність від Кримського ханства. Архіви про це мабуть треба шукати в Турції чи інших країнах , бо в Бахчисараї вони навряд чи збереглися. В договорі про мир Порта і кримський хан вимагали від московії вивести війська з території України та виплати данини Кримському ханству.Це у 18-му столітті!Читайте "Країну Моксель"В.Білінського.
30.06.2026
Вікторія Матіїв

«Іван пішов воювати, бо для нього це було питання честі й відповідальності. Він не зміг залишитися вдома, коли країна потребувала захисту», — згадує Тетяна Майка свого чоловіка, полеглого захисника Івана Майку.

2366
24.06.2026
Тетяна Ткаченко

Коли у 2014 році загинув її двоюрідний брат Петро Остапчук, Надія Довганюк зрозуміла, що хоче бути поруч із тими, хто переживає біль війни. Попри стереотипи та недовіру, вона стала першою жінкою-капеланкою в Українській греко-католицькій церкві.

2014 2
15.06.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Мирослава Полатайко розповіла про свій шлях у професії, роботу за лаштунками театру, народження ролей і те, як війна змінила відчуття сцени.

4773
07.06.2026
Тетяна Ткаченко

До повномасштабного вторгнення Назар Семанів мав невелику майстерню та планував розвивати її. Для цього поїхав до Німеччини заробити кошти на обладнання. Після початку великої війни повернувся в Україну.  

2678
04.06.2026

Відповідний законопроєкт №15284 уже зареєстрований у Верховній Раді та визначає чіткі правила руху, вікові обмеження і відповідальність за порушення. На цьому тлі в Івано-Франківську вже діють власні підходи до регулювання руху самокатів.

2872
01.06.2026
Вікторія Матіїв

«Бо де скарб твій, там буде й серце твоє» (Мт. 6:21) — ці слова Наталя Бакум присвячує своєму чоловікові, захиснику Івану Бакуму, який загинув під час ракетного обстрілу у 2023 році.  

5943

З приходом у вересні 1939-го на Гуцульщину нової, ще не знаної робітничо-селянської влади почались нові проблеми. Точніше ті ж клопоти, що були й за Польщі, але які тепер вирішувані по-новому.

655

Зараз, під час випробовувань війни, в нас є одна головна правда, а скільки їх з’явиться, тих «правд», по її завершенні?

1492

Безперечно, релігійні переконання є особистою справою кожної людини. Проте, коли йдеться про знаменитостей рівня голлівудських зірок, чия популярність сягає глобальних масштабів, це набуває й певного суспільного значення.

1401
30.06.2026

Замість обмежень, радять зважати на контекст, баланс у раціоні та якість продуктів.  

4887
26.06.2026

Попри чудові якості, важливо розуміти, що грейпфрут відіграє особливу роль у взаємодії з певними ліками.

16031
19.06.2026

Здоров’я кишківника є надзвичайно важливим для загального самопочуття. Правильна робота травної системи впливає не лише на обмін речовин, але й на імунітет, настрій і навіть стан шкіри.  

8045 3
29.06.2026

Родини військових, які втратили близьких або чекають звістки про зниклих безвісти, найчастіше шукають не простих відповідей, а підтримки.  

522
27.06.2026

Архиєрей вручив Папі прапор України та дерев'яний хрестик від воїна 67 окремої механізованої бригади «Правий Сектор» Михайла Стрипи з Гошева.

692
26.06.2026

У суботу, 27 червня, у Погінському монастирі відбудеться проща «За мир в Україні і повернення додому внутрішньо переміщених осіб».

673
20.06.2026

Простий образ сіяча й зерна розкриває глибоку істину: від нас залежить, чи проросте й принесе плід те, що ми чуємо й сприймаємо.

4338
25.06.2026

За словами акторки, найбільше її тішить, коли військові з фронту повідомляють, що отримали пакунки допомоги і що з ними все гаразд. Іноді вони надсилають у відповідь прапори чи символічні подарунки — наприклад, перстень із кулі як знак вдячності. 

2597 3
26.06.2026

Законодавча пропозиція щодо об'єднання Румунії з Молдовою, була схвалена румунською Палатою депутатів без голосування завдяки завершенню терміну розгляду ініціативи.  

659
18.06.2026

Ухвалені Верховною Радою зміни до Бюджету-2026 дозволять суттєво розширити програми соціального захисту для військовослужбовців.

935
16.06.2026

Баланс на фронті змінився на користь України, а час більше не працює на Володимира Путіна, — переконаний американський політолог та колишній посол США у РФ Майкл Макфол. Також він наводить вісім ознак того, що Росія програє свою війну.  

1192
05.06.2026

Після «історичного» указу про дозвіл на проведення параду 9 травня в Москві — історичний відкритий лист Володимира Зеленського Путіну.

2136