Цю інформацію підтвердив начальник Івано-Франківської дирекції залізничних перевезень Ярослав Лучко.
Сьогодні ще невідомо, що включатиме реконструкція: перекриття аварійної споруди чи капітальний ремонт всього досить немалого приміщення.
До 90-х років у Татарові функціонували три колії. У приміщенні вокзалу на першому поверсі були диспетчерська, каса, дві зали очікувань. А поверхом вище проживали сім’ї залізничників. У 1990-х роках, коли «Укрзалізниця» проводила масштабні реконструкції вокзалів у Делятині, Ворохті, Яремчі, залізничній станції у Татарові не пощастило потрапити до цього переліку. Дещо пізніше через фінансову кризу станцію закрили, скоротили працівників, демонтували дві колії. А людей відселили до Делятина. З окраси й візитівки села Татарова вокзал перетворився на його сором.
Двоповерховий вокзал із черепичним дахом побудований переважно в готичних формах з елементами гуцульської архітектури.
Перший варіант будівлі зведено за Австрії одночасно із залізницею Станиславів — Вороненко в єдиному стилі з іншими і був подібний до вокзалів у Микуличині та Ворохті.
Під час воєнних дій у Першу світову війну він перетворився на попелище. Польща, яка прийшла на зміну Австрії, таки спромоглася у 30-х роках побудувати кілька «двірців залізничних», серед них — вокзал у Татарові.
Автором проекту був інженер-залізничник із Станиславова Тадеуш Ковальський. За його проектом кількома роками раніше також зведено вокзал у Делятині.
Будівельні роботи на вокзалі виконала фірма З. Носкевича, а поліхромні розписи в народному стилі — художник, викладач станиславівської школи деревного промислу Еміль Доубрава. Вартість будови було оцінено в 4 млн. злотих. Освячення будівлі відбулося 14 червня 1932 року.
