У п'ятницю, сьомого липня, в селі Липівка Тисменицької ОТГ на Прикарпатті відзначатимуть храмове свято, яке відбувається на честь старенької дерев’яної церкви Воскресіння Христового.
До слова, цьому храму вже понад 300 років, інформує Фіртка.
Напередодні свята липівчани та жителі навколишніх сіл традиційно із процесією ідуть до місця початкового розташування церкви в монастирі в західній частині населеного пункту.
До локації віряни урочисто несуть Липівську чудотворну ікону Пресвятої Діви Марії на молитву на місце її об’явлення в лісі біля старого дуба і монастирської криниці.
"В цей день в особливий спосіб гуртується насамперед липівське земляцтво, жителі сусідніх громад, приїжджі гості, які шостого липня процесійною ходою йдуть до відпустового місця (монастирського джерела, яке знаходиться у лісі між селами Липівка (Тисменицька ОТГ) і Братківці (Івано-Франківська ОТГ). Ця процесійна хода направду є вже історичною, традиційною, урочистою і багато в чому особливою. Її відстань у часі міряється століттями.Невід’ємною складовою процесійної ходи до джерела на старе монастирське місце є Чудотворна ікона. Вона без перебільшення має унікальну насамперед сакральну та історичну цінність для усього Прикарпаття. Її мистецьку вартість констатував за результатами фахової експертизи мистецтвознавець-реставратор В. Твердохліб.Натомість її історична цінність, вважаємо, вперто задекларована у документах. У церковній візитації 1755 р. здійсненої деканом Станіславівським о. Теодором Волькановичем, який, до речі, був парохом тоді у селі, читаємо: «У церкві є два образи. Один більший, а другий малий. Другий образ Пресвятої Діви Марії. На тім образі коронка срібна і серце срібне". Йдеться про образ, який обріс серед місцевих жителів переказами", - коментує історик Ігор Любчик.
З його слів, за результатами мистецтвознавчої експертизи встановили, що раніше корони були намальовані. Без перебільшення коронація ікони у першій половині 18 ст. - це вже вперте свідчення її особливих чудотворних ласк.
"Цікавість викликає й той факт, що це на кілька десятків років раніше, аніж коронація інших ікон у краї. Пізніше коштовну корону зняли й у 1887 р. парафіянка Анелька Майковська зробила пожертву двох корон вже з дорогоцінними каменями.Чергову унікальність ікони підтверджує вмонтування її в окремий щит з монастирською природою, що не має аналогів серед інших ікон, а з іншого боку - тільки підтверджує історичний взаємозв’язок ікони, джерела і дуба.Напевне, через своє фахове покликання мене завжди цікавили найменші історичні новинки, пов’язані з історією монастиря, які мені вдавалося виявити. Важливо пам’ятати, що цікавою історичною локацією у цій місцині є, звичайно, не тільки джерело і понад трьохсотлітній дуб, але й цілий своєрідний простір монастирської обителі 18 ст. Пригадую, як рівно 20 років тому з ініціативи та сприяння молодіжної ради села у цій місцині відновили на місці, де стояла колись сьогоднішня церква Воскресіння Христового, пам’ятний хрест.Ми, напевно, у своєрідному боргу перед пам’яттю попередніх поколінь. Адже, незважаючи на всіх загарбників і недоброзичливяців у часи російської окупації Першої світової війни, перших радянських совітів, нацистської окупації і жорстокої з атеїстичною пропогандою другої радянської окупації, ікона вціліла і дивом збереглася не ушкодженою", - додає краєзнавець.
Сьогодні ця особлива місцина на пограниччі двох громад, яка скликає на щорічну молитву жителів з усюд багато вимагає й від липівчан щодо впорядкування території та встановлення вказівних знаків.
Однак, найбільшою проблемою у спробі своєрідної промоції цього відпустового місця, з яким місцевому люду не справитися самотужки, стало суцільне бездоріжжя на пограниччі Липівки та Братківців, зокрема два кілометри.
"Це якось несправедливо обезнадіює. Акцент на унікальну липівську сакральну спадщину - це ніби своєрідний клич до громадськості, журналістів і представників влади, насамперед обласної, не забути цими двома кілометрами дороги це унікальне місце, якими завжди ходили люди не тільки Липівки, сусідніх Братківців, а й з інших сіл і краю до цілющого джерела.Нині маємо збагнути, що це не легенди, не домисли та людські перекази, хоча і їх цінуємо як пам'ять, а вперто задекларована намолена історична і мистецька сакральна цінність, яку ми просто зобов’язані пам’ятати і берегти", - наголошує Ігор Любчик.
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
