При в’їзді у місто Яремче сьогодні, 15 березня, вранці згоріла стара дерев'яна церква. Причини встановлюються.
Наразі відомо, що пожежа почалася о 9 ранку. Щоб її погасити було використано сім машин та п’ятдесят людей. Поки що говорять про дві причини. Перша - через свічку, друга - через підпал. Адже жінка-свідок бачила, як після служби до Церкви заходили двоє молодих хлопців. Ймовірно вони щось кинули.
За інформацією "Репортера", до Яремчі виїхали експерти з Франківська, саме вони встановлюватимуть точну причину.
Церкву в народному гуцульському стилі побудували у 1938 році майстри Іван Яворський з Ділятина та Петро Григорук з Річки. Архітектурний ансамбль знаходиться на території чоловічого студійського монастиря. Храм і монастир були збудовані на землі, що її у 1930-х роках офірували студитам подружжя Іллі та Іванни Кокорудзи, освітян зі Львова. Їхнім святим покровителям, святому пророку Іллі та святому Івану Хрестителю, і посвятили свій храм і монастир студити. Науковий співробітник Постуляційного центру студійських монастирів Роман Шимон наводить у своїй розвідці такі відомості: “Ілля Кокорудз був у добрих стосунках з митрополитом Андреєм Шептицьким, який з 1924 року є почесним членом Педагогічного товариства “Рідна школа”. Митрополит щедро допомагав приватному народному семикласному шкільництву... Ці приватні українські школи були також великим заборолом перед денаціоналізацією...
Там здобували вони справжнє релігійне та патріотичне виховання щиро відданих учителів, нерідко навіть висококваліфікованих”. “Митрополит Андрей та Ілля Кокорудз мали одну мету: допомогти бідним дітям отримати освіту. Можливо, й тому панство Кокорудзів поручило свої два будинки в Дорі монахам студитам для виховання молоді на Гуцульщині”. У 1935 році троє ченців-студитів з Унівської лаври приїхали в Дору і облаштували свою каплицю в одному з подарованих будинків, а три роки по тому вже була побудована нова церква.
Оригінальний інтер’єр декоровано деревом із випаленими орнаментами та іконами. Оригінальний інтер’єр декоровано деревом із випаленими орнаментами та іконами. Фото Миколи Амброзяка, жовтень 2008 р. Після війни на Галичині почалися репресії проти українського греко-католицького духовенства. Монастир скасували, монахів місцеві мешканці прийняли у своїх хатах, оскільки раніше побачили від них чимало добрих справ. Адже студити навчали молодь у створеній ними ремісничій школі, допомагали бідноті і загалом ставились до людей гідно і з симпатією.
Завдяки хорошим стосункам і релігійним традиціям, церква, всупереч вказівкам місцевої влади, так і не була зруйнована - розбирати храм двічі привозили бригаду робітників, але вони втікали. На початку 1990 року храм повернули студитам, які реставрували його і відновили церковне життя. Поки що розглядають дві версії пожежі: через свічку і підпал.
*використано фото Олега Дзем'юка та Вікон
