Контужені революцією

Великі надії громадських активістів Галичини на вибори до місцевих рад, що відбулися вперше за історію незалежності України окремо від президентських та парламентських, луснули як мильна бульбашка. Отверезіння настало вже в ніч на 1 листопада, коли Галичина довеала неспроможність обирати свою владу на місцях на засадах громадянського суспільства. Фактично, звичайні мажоритарні вибори перетворилися на партійні, та щей на ділі втратили статус місцевих: галичани наче обирали «Верховну Раду». Виборці міст та містечок кинулися на боротьбу з табачниками та януковичами, віддавши свої голоси за ВО «Свобода» та її кандидатів як за списками, так і на мажоритарних округах.
 
І тільки подекуди, на селі, виборці змогли сяко-тако визначитися із своїми депутатами до сільської ради та кандидатами на сільського голову. Видно на селі легше зрозуміти, що якась Маруська чи Влодзьо (кандидати до сільської ради) не мають нічого спільного з ненависним Табачником, а ніж те, що Табачник, Янукович та Ганна Герман не будуть засідати в обласних та міських радах у Львові, Тернополі та Івано-Франківську.
 
Результати місцевих виборів в Галичині засвідчили наслідки тяжкої контузії, здобутої галичанами в ході та після помаранчевої революції. В 2004 році галицькі українці, що стали закваскою та рушієм Майдану, не зовсім вірно зрозуміли настрої братів з-за Збруча щодо підтримки Ющенка на виборах президента. Галичанам чомусь здалося, що кияни, харків’яни, і східняки загалом подалися на Майдан виключно з метою закріпити в Україні тотальну українізацію, визнати вояків УПА та Бандеру національними героями і ліквідувати на території України елементи радянського минулого (вшанування пам’ятників Леніну, ветеранів радянської армії, тощо).
 
Обраний президент Віктор Ющенко намагався зреалізувати ці ідеї і дуже швидко потерпів фіаско, більше того, вимушено уступив свої позиції радикальній соратниці Юлії Тимошенко, яка, хоч і не займала відвертої націоналістичної позиції, зате намагалася розправитися з олігархами. З огляду на національність олігархів - галичани зрозуміли і це послання по своєму і кинулися на підтримку Тигрюлі та її БЮТу. Після поразки Тимошенко на президентських виборах 2010 року симпатії галичан перейшли до радикального О.Тягнибока, який включився в боротьбу з Табачником, Януковичем та «московським попом» Кирилом. Через півроку такої «боротьби» влада в Галичині опинилася в руках радикалів. Що далі – галичани ще не знають, проте надіються, що саме Тягнибок якось поверне ситуацію таким чином, що ідеї українізації та українського націоналізму бандерівського зразка захоплять серця всіх 85% громадян України, які під час перепису населення записалися українцями.
 
Тим часом тягнибоківці своїм головним завданням на найближчий рік ставлять питання про входження Партії «Свобода» до Верховної Ради України. Для цього будуть і прямо, і опосередковано спрямовані зусилля місцевих депутатів та органів влади, які вони очолять.
 
Як свідчить практика нещодавньої виборчої кампанії симпатії виборців не досягаються заходами щодо облаштування комунального господарства, ремонтом під’їздів та ліфтів, встановленням дитячих майданчиків. Ніяк не допомагає вже у Галичині меценатство з організації різноманітних спортивних, культурологічних чи мистецьких заходів. Тим більше реалізація якихось екзотичних проектів типу влаштування притулку для тварин, чи забезпечення гендерної рівності в суспільстві.
 
Голоси галицьких виборців здобуваються виключно завдяки ідеологічному протистоянню, пошуку ворогів, їх обвинуваченню, а також радикальним закликам. «Свобода» вже має 5 % голосів в Україні, з них 30 % в Галичині. Довівши галицький електорат до передпомаранчевого стану, «Свобода» могла б розраховувати на 15-20% в українському Парламенті. Тому цілі свободівців не стільки лежать в площині покращення життя галичан, чи формування якихось системних змін в своїх територіальних громадах, як от в бажанні завести потужну фракцію з 50-60 осіб у Верховну Раду та реально зробити Тягнибока головним опозиціонером до діючої в Україні влади.
 
Фактично, вже можна стверджувати, що ті паростки розвитку громадянського суспільва в Галичині, які вирощувалися в останні 20 років, просто розтоптані. Відтепер сподіватися на вплив на органи влади чи адвокацію інтересів певних цільових груп силами громадських інституцій даремно. Нова влада в Галичині переслідує панукраїнські цілі, зрештою в цьому їй прямо чи опосередковано підіграють й інші партії та політики в Галичині: хтось роздає в школи портрети Шухевича, хтось встановлює пам’ятники Бандері та героям УПА, хтось критикує владу та зрадників Майдану – все це працює тільки на «Свободу».
 
Сподіватися на об’єднання демократичних сил в Галичині також даремно. Адже кожен з діячів впевнений у своїй правоті й так чи інакше орієнтується  виключно на якісь директиви по своїй партійній лінії з Києва. Єдиний поштовх, який може їх об’єднати – це переслідування та здирництво з боку «свободівців». Тоді об’єднання можливе за типом антифашиського руху.
 
Головні ж опоненти «свободівців» - це працівники міліції. Саме проти них зараз направлені всі сили. Адже влада силами МВС намагається перешкоджати радикалам проводити свої акції – кидатися на патріарха Кирила, водити живого козлика під кабінет Табачника та кидати яйцями в Януковича. Зрештою ДАІ також приймає участь в боротьбі зі «Свободою», оскільки, зупиняє їх автобуси та транспортні засоби, що везуть пікетувальників до Києва.
 
Очевидно, що вирішення проблем з міліцією та ДАІ матиме пріоритетне значення для тягнибоківців. Це може стати предметом переговорів з ОДА та міськими головами обласних центрів. Головна потреба - безперешкодно добиратися до Києва може бути частково вирішена, принаймні до межі Житомирської області.
 
Тяжко повірити в те, що депутати від «Свободи» погрузнуть у вирішенні комунальних проблем міст. Змінити систему місцевого господарства в оберемо взятому місті не просто, тим паче в Галичині, яка отримує великі дотації зі столиці та самостійно за рахунок власного бюджету не може по суті існувати. Тому дії «свободівців» будуть переважно декларативного характеру, що вже майже два роки спостерігається на рівні Тернопільської обласної ради, де ВО «Свобода» має більшість. Популізм, голосні заяви та вимоги відставки губернатора та очільників міліції – ось головні досягнення цієї політичної сили на Тернопіллі.
 
Поза тим, контролювати кожного окремого депутата для «Свободи» стає все важче, навіть з огляду на те, що кожен з них прийняв присягу й підписав на свою голову всілякі прокляття у випадку зради. Ще молоді, здебільшого ніде не працюючі, депутати від «Свободи» легко можуть піддатися на спокуси дрібних подачок з рук багатих та впливових колег, що пройшли в ради під брендами «Фронту змін» та «Регіонів».
 
Зрештою, в Івано-Франківську та Львові вже говорять про те, що міські голови цих міст А.Садовий та В.Анушкевичус, які були обрані без благословення «Свободи», вже збираються на поклін до Тягнибока і не з порожніми руками. Скоріше за все консолідація буде досягнута, адже цілі вождя радикалів лежать в площині Верховної Ради та Уряду України, а перейматися занедбаним господарством галицьких міст та сіл фюрер не буде, так само як і залучати до цього своїх людей.
 
Отже, скоріше за все будуть голосні заяви, скандали в ЗМІ, та протистояння з міліцією – саме те, що потрібне для наростання рейтингу. А ще - можливі побиття та переслідування активістів «Свободи», звільнення з роботи тих з них, хто її має – це все тільки сприятиме зростанню рейтингу партії та забезпечить їй успіх на парламентських виборах. А далі завдання ще простіше – вивести Тягнибока у другий тур президеських виборів 2014 року, тим паче, що сам Янукович та його команда, схоже, зацікавлені саме в такому сценарії.
 

 

 

«ОстроВ»


10.11.2010 Андрій Микитин 2077 2
Коментарі (2)

lekh 2010.11.10, 14:36
Підтримую! Тепер все що "націоналізм" працюватиме на тягнибоків.
Ох... 2010.11.12, 11:14
Таке враження, шо контужений саме Микитин
26.03.2024
Вікторія Матіїв

Під час війни людина відчуває цілий спектр емоцій. Як українським родинам впоратись з такими випробуваннями — журналістка Фіртки розпитала у лікаря-психіатра, психолога та консультанта в напрямку когнітивно-поведінкової терапії Миколи Демківа.

608
21.03.2024
Тетяна Дармограй

Що робити та куди звертатися рідним зниклих військовослужбовців,  як відбувається процес пошуку та чому не варто поширювати у соцмережах персональну інформацію зниклого, розповіла представниця Уповноваженого з питань осіб, безвісти зниклих за особливих обставин в Івано-Франківській області Наталя Пасічник.

1792 6
19.03.2024
Тіна Любчик

Комітет з питань національної безпеки, оборони та розвідки активно працює над поданими правками щодо нового законопроєкту про мобілізацію. Журналістка Фіртки поспілкувалася з політтехнологом, військовим юристом, Володимиром Бондаренком щодо актуальних питань призову.

1103 2
19.03.2024

Сьогодні й роботодавці, й експерти звертаються до абітурієнтів: зважайте на ті спеціальності, які будуть потрібні Україні під час відбудови, адже велике відновлення почнеться одразу після Перемоги.

531
24.02.2024
Вікторія Матіїв

Спроби створити музей у Долині виникали ще у 60-х роках. Проте тільки 23 грудня 1997 року Долинська районна рада прийняла остаточне рішення щодо нього. Журналістка Фіртки поспілкувалася з директоркою закладу Ксенею Циганюк. 

6878 61
01.02.2024
Вікторія Косович

Івано-Франківськ є градом безлічі упереджень і масок: для перших — фортеця, заснована поляками, для других — відголос австрійського «золотого віку» з його залізницями, для третіх — серце гуцульської культури, плач трембіт.  

11334 6

Піст – невід’ємна частина християнського  життя, встановлена Богом.

309

Друзі путіна зустрілись у резиденції рудого Донні у Флориді, де обговорили план путіна по капітуляції України, і після цієї поїздки Орбан розкрив – як за 24 год Трамп планує припинити війну.

1045

Чим ближче до виборів в США, тим більше трампісти вдаються до маніпуляцій у своїй пропаганді. У контексті України вони, переставивши все з ніг на голову, намагаються переконувати, ніби це демократи, а не республіканці, заблокували допомогу Україні.

1092

Кожен із нас не раз потрапляв у ситуацію, коли ми замислювались давати, чи ні милостиню людині, яка звертається про допомогу біля церкви, на вулиці чи в інших громадських місцях.  

1084
24.03.2024

Нутриціологиня пояснила, чому не можна забороняти собі фастфуд та солодощі. А також порадила, як їх вписати у свій раціон.

254
18.03.2024

Сьогодні, 18 березня 2024 року, в УГКЦ в Україні розпочинається період Великого посту. Пригадуємо канони партикулярного права УГКЦ, в яких ідеться про те, коли і як треба постити.  

1057
12.03.2024

Популярний дієтолог Майкл Мослі назвав п'ять груп продуктів, які варто включити до свого раціону для схуднення.

824
26.03.2024

Йдеться про зміни в молитвах «Вірую» («Символ віри»), «Царю Небесний» та митаревій молитві.

710
25.03.2024

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

648
21.03.2024

Релігійна громада отримала всі дозвільні документи та незабаром розпочне будівництво поруч з Садовим товариством та міським озером.

2920
15.03.2024

Отець каже: виконайте заповідь Божу – вшануйте свято Боже молитвою у храмі, а житейське на цей день відкладіть.

4417
25.03.2024

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

18415
26.03.2024

У Верховній Раді зареєстрували проєкт закону про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо встановлення відповідальності за привласнення державних функцій.   

284
22.03.2024

На початку лютого 2024 року замість Валерія Залужного Збройні сили України очолив Олександр Сирський, який до цього командував Сухопутними військами.  

331
17.03.2024

Продовжує зменшуватися кількість тих, хто вважає, що держава виконує свої зобов'язання перед ветеранами російсько-української війни.  

641
12.03.2024

Президент Володимир Зеленський 7 березня погодив кандидатуру ексголовнокомандувача Збройних Сил Валерія Залужного на посаду посла України у Великій Британії.   

743