Чого не врахував Ігор Стрєлков?

 


Игорь Гиркин Губарев

 

 

Все, что делает Россия с Украиной, – это не внешняя политика Москвы, а внутренняя. Даже история с Крымом – это, в первую очередь, метод по достижению целей внутри страны. Именно в этом и состоит трагедия Игоря Стрелкова. А теперь давайте по порядку.

 

Кто-нибудь помнит Алексея Навального? Того самого, который занял второе место на выборах мэра Москвы? Или кто-то помнит споры о законе Димы Магнитского? Рубку насчет национализации элит? Ломание копий насчет адекватности Елены Мизулиной? События годичной давности задернуты шторой – до них теперь никому нет никакого дела. Вся прошлая повестка полностью канула в небытие. Нет никакого «или Путин или кот» – только Путин. Причем лучше даже с маленькой буквы – «путин», ибо это теперь институциональное. Локальная автаркия без шансов на изменения.

 

То, что происходит сегодня в России, созвучно с «домайданной» Украиной. Для «проевропейских» украинцев подписание Ассоциации с ЕС было, в первую очередь, попыткой защититься от коллективного «януковича» – сделать его хоть немного, но не повсеместным, передав ряд полномочий на наднациональный уровень. Так и для России крымская эпопея – это попытка решить внутренние проблемы: защититься от любого инакомыслия, вывести его за скобки, поставить в заведомо проигрышные условия.

 

Победа Майдана была пощечиной для Кремля – олицетворением проигрышности его политики последних двадцати лет. Это могло дать импульс внутренним центробежным настроениям, носители которых могли решить, что «Акела промахнулся», что федеральный центр слаб и что пришло время разговаривать с ним с позиции силы. Вот Кремль и решил доказать всем, что его рано сбрасывать со счетов.

 

Аннексия Крыма не была элементом внешней политики хотя бы потому, что такая политика определяется внешними интересами. Что дало России присоединение полуострова? Она получила мощный и развитый регион? Упрочила свои позиции на международной арене? Сократила внешние риски? Упрочила собственную безопасность перед «заграничными» вызовами?

 

Ничего подобного – скорее, наоборот. Это для Украины Крым был полуостровом – для России это самый что ни на есть остров. Москве придется регулярно вкладывать в него средства, изымая их из других субъектов федерации. Сокращать программы сотрудничества с внешними партнерами. Привыкать к амплуа непредсказуемого партнера, не выполняющего собственных обязательств. Рейтинги будут и дальше снижаться. Инвестиционная привлекательность – падать. Даже коллективных фотоснимков с коллегами из других стран в личном альбоме российского президента будет становиться все меньше.

 

Учитывали ли в Москве эти последствия? Наверняка. Был ли выгоден такой размен с точки зрения внешней политики? Нет. Была ли крымская история выгодна с точки зрения внутренней политики? Да, безусловно.

 

После Крыма российская реальность изменилась до неузнаваемости. И дело даже не в рейтингах первого лица – хотя и в них тоже. Просто теперь нет и не будет никакого варианта для альтернативной повестки будущего – той, где Россия не противостоит погрязшему в «содомии» западу, мечтающему заменить Гагарина на Армстронга. Либо #крымнаш, либо #тыненаш. Даже национализм – еще недавно воспринимавшийся как главная угроза режиму – теперь возможен лишь имперский: тот, где манкуртов надо перековать обратно, ибо все остальное – тлен и выдумки госдепа.

 

Любые действия определяются целями. Цель современной российской элиты – окончательно законсервировать ситуацию, избавившись от угрозы появления внесистемных игроков. Создать правила игры, в которых любая сила вынуждена будет считаться с искусственно взращенным ультрапатриотизмом. Попутно можно решить вопрос попадания в учебники истории – эдакий приятный имиджевый бонус к новому политическому фундаменту. И со всеми этими задачами украинская политика Кремля прекрасно справляется.

 

Да, есть сопутствующие риски. Например, то, что рубильник пропаганды легче включить, чем выключить. С какого-то момента система самовоспроизводится, и ты сам становишься ее заложником. Условно говоря, пропаганда – это ускоряющаяся беговая дорожка, здесь тоже надо бежать со всех ног, чтобы оставаться на месте. Если в какой-то момент этот темп окажется тебе не по плечу, то твое место займут другие. Но кто сказал, что его нельзя выдержать?

 

В этом и состоит трагедия лидеров «ДНР» и «ЛНР». Они полагали, что Крым – это начало. Что будет вторая серия. Что все только начинается. Не случайно они раз за разом говорят о том, что ждут от Москвы повторения мартовского сценария. Обвиняют жителей Донбасса в нежелании воевать за их идеалы. Требуют срочного ввода регулярной армии. Но их беда в том, что они точно так же перепутали цели и средства. Им казалось, что Москве нужна Украина ради России. А Кремлю нужен был Крым ради устойчивости. И если все пойдет так, как задумано, то полуостровом российские власти вполне могут и ограничиться.

 

Потому что это в сказках идеалы берут верх над холодным расчетом. А в реальной жизни все очень даже наоборот.

 

Новый регион


19.06.2014 914 0
Коментарі (0)

31.07.2026
Вікторія Матіїв

Віталій Олійник на позивний «Грач» служив у 68-й окремій єгерській бригаді. Після мобілізації чоловік пройшов навчання, вирушив на Донеччину, а вже під час першого бойового виходу загинув. Понад рік сім'я жила між надією та невідомістю, поки не отримала остаточне підтвердження його загибелі.

2432
26.07.2026
Катерина Гришко

На Івано-Франківщині одночасно зростає кількість зареєстрованих безробітних і посилюється дефіцит працівників. Бізнес шукає людей для виробництва, будівництва, транспорту, медицини та сфери обслуговування, однак закрити вакансії стає дедалі складніше.

1291
19.07.2026
Тетяна Ткаченко

Викладач Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Юрій Довган не мріяв стати героєм. Просто вважав, що не має права залишитися осторонь. Провів останні пари, попрощався зі студентами й пішов шукати шлях до війська. З п'ятої спроби його прийняли. Про службу в Силах оборони, труднощі після звільнення з армії, адаптацію та роботу зі студентами ветеран розповів журналістці Фіртки. 

2593
16.07.2026
Павло Мінка

Як під шумок відставки уряду Рада переписала статтю 301 Кримінального кодексу, прибравши заборону на "доросле кіно".

1678
11.07.2026
Ігор Бартків

Цього тижня The Economist віддав обкладинку одному з найбагатших росіян і провів із ним майже 60 годин у розмовах.

1765
07.07.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Ірина Онищук розповіла, чому театр сьогодні став своєрідною терапією, як війна змінила глядачів і самих митців, що найчастіше турбує військових після повернення з фронту та чому віра в людей залишається її головною опорою.

2202

Іноді можна зустріти думку, начебто багатство та добробут людини — це благословення Бога, а бідність і нужда — навпаки.

421

Десь на початку місяця у 1991-му на проспекті Шевченка я випадково зустрівся з Сашком Кривенком і він, після короткого – «чим займаєшся?» - запропонував мені написати невелику статтю.

561

Картинка, коли 16-річні дівчатка хором кричать «Сирок – геть!» — то це не лише щира емоція, але і, очевидно, технологія. А ще якась колективна нам ганьба.

1773

Фільм революційний, бо має широку візуальну павутину. І в цій павутині кожен буде плутатись по-своєму. Певна категорія буде засуджувати, бо ніби забагато власних інтерпретацій. Але Нолан, можливо, захотів стати сліпим, як Гомер.

1159
06.08.2026

Війна та постійний стрес істотно впливають на харчову поведінку українців.  

29235
02.08.2026

Війна та стрес суттєво впливають на харчові звички.

11119 2
28.07.2026

Сіль супроводжує людство тисячоліттями. Колись вона була «білим золотом», за яке воювали й платили цілими статками, а сьогодні часто стає об’єктом звинувачень у шкоді для здоров’я.  

5122
05.08.2026

Священник наголошує: християнство завжди існувало як спільнота, а не індивідуальна релігія.

23354
02.08.2026

Цьогоріч проща на Крилоську гору була особливою, адже вірні та духовенство відзначають 20-ліття відновлення акту коронації чудотворної ікони. Як і останні кілька років, основний намір паломництва — безперервна молитва про мир та перемогу України у війні.  

1547
01.08.2026

У Святому Письмі є притча, що вчить милосердю і взаємодопомозі, яку часто наводять як приклад для сучасного суспільства.  

6078
25.07.2026

У відпустовому центрі в Погоні 19–20 вересня відбудеться Міжнародна проща вервиці. Для паломників підготували дводенну програму, яка включатиме спільну молитву, Хресну дорогу, архієрейські богослужіння, нічні чування та поклоніння Пресвятим Тайнам.

2157
29.07.2026

Зеленський змінює настрій у Вашингтоні, — стверджує видання Politico. Такі висновки видання робить за результатами перебування в США президента України, де він зустрівся з Дональдом Трампом в Білому Домі, відвідав похорони сенатора Ліндсі Грема (автора закону про «пекельні санкції» США щодо Росії) та виступив перед сенаторам обох партій — республіканцями та демократами.

787
23.07.2026

Росія щораз більше стикається з наслідками повномасштабного вторгнення в Україну. Про це пише The New York Times в статті-аналізі книги доктора Анни Нотте «Ми переживемо їх: Глобальна кампанія Путіна з метою перемогти Захід».

1114
14.07.2026

Із дев'яти народних депутатів, обраних від Івано-Франківщини, п'ятеро підтримали документ, одна депутатка утрималася, ще четверо не підтримали його різними способами.

2084
03.07.2026

Президент Польщі Кароль Навроцький (колишній боксер і сутенер, яким його називають політичні опоненти) нещодавно очолив рейтинг довіри серед польських політиків із рекордними 54,8%. 

2544