Блеф сепаратизму

 

Блеф сепаратизма
 
 

Слово «сепаратизм» в Украине вообще и на Востоке в частности до последнего времени трудно было назвать общеупотребительным. Понятно, что участники знаменитого съезда в Северодонецке его выучили, но с тех пор прошло почти десять лет и вспоминали они его, как тридцатилетний мужчина вспоминает службу в армии – с ностальгией, но уже без деталей. А так даже журналисты его не употребляли – потому что писать не о чем. И тут – прорвало.



Большие пророссийские митинги, перешедшие в захват облгосадминистрации, прокуратуры, СБУ и ИСД. Это было, мягко говоря, неожиданно. Публичная активность никогда не считалась отличительной чертой жителей Донецка и области. И даже знаменитые шахтерские бунты в девяностых годах не обходились без профсоюзных лидеров, которых тайно поощряли угольные генералы. А так – не хотел народ стоять на площади. Ни за свободу Борису Колесникову, ни за русский язык, ни за прочие лозунги, над которыми ломали голову лучшие пиарщики Партии регионов. 



Приходилось свозить сотрудников бюджетных предприятий. Или «титушек» за скромную денежку. Иначе не митинг выходил, а тоска. Не хотел рабочий человек в свободное время выходить за интересы хозяина. Можно было уничтожать экологию и при этом захватывать заповедники, можно было не скрывать роскошную жизнь на фоне общей бедности, можно было лишить людей права голоса на выборах – здесь без последствий проходило все. Никто не выходил на улицы. Максимум – несколько сотен человек, которых при нужде легко разгоняли с помощью наемных бандитов, которых милиция принципиально не искала. Донбасс на уличные акции не выходил. Потому что не верил. Что же за чудо свершилось в один момент?



Процессы формирования гражданской активности обществе без резкого раздражителя идут очень плавно. Чтобы тихий город взорвался массовой акцией протеста с радикальными движениями, нужен взрыв. Пример – Врадиевка. Обнаглевшие до полной потери контроля бандиты в форме очень долго сжимали пружину терпения людей и в какой-то момент она выстрелила. В Донецке такого повода не было. Глобального – не было. А тех, кто давил ежедневно, не стоило искать в киевских кабинетах. Но результат – внезапный и агрессивный протест именно против Киева, против украинской государственности и на стороне вероятного противника. Который не раз объявлял Украине торговые войны и высасывал все соки самой высокой ценой на газ. Логики в этом нет никакой. А что есть?



Доморощенные политологи рассуждают о пробуждении Донбасса или возрождении Новороссии. Этот бред даже комментировать не стоит – он просто характеризует уровень провинциального ВУЗа, где учат в отрыве от реальности. Нет никакой внезапной причины для пробуждения Донбасса, а если бы и была, то кричали бы не «Россия», а «Власть к ответу». Требуя головы не далеких киевских вождей, а тех, кто достал народ здесь. Чиновников-коррупционеров, их мажоров-детей, судей и прокурорских. Всех тех, кто для людей в любом регионе Украины и России является олицетворением несправедливой власти. А про Новороссию кроме тех, кто действительно очень интересуется историей, никто и не слышал. Но на выходе у нас – совсем другая картинка. Почему? Да потому что нет Новороссии, нет пробуждения Донбасса, нет вспышки сепаратизма. Есть большой обман всех всеми.



Хорошо, что у нас есть наука. Можно без долгих рассуждений провести опрос и с социологией в руках разоблачить вранье рассказчиков, мол – жители Донецка хотят присоединиться к России. То есть – это правда. Хотят. Но меньшинство. Большинство придерживается совсем другого мнения. И Януковича вернуть тоже не хотят. 



Итак, первый обман – вранье участников акций. Им нужны деньги, им интересно говорить о политических перспективах и карьере, в конце концов им теперь нужно договориться и об амнистии. Нормальная мотивация, чтобы врать убедительно и постоянно. Они обманывают спонсоров в Кремле и на Барвихе, обманывают зрителей среди земляков, зрителей в России и даже друг друга. Кто-то верит, кто-то платит, чтобы верили другие. 



Второй обман – врут местные власти. Не конкретный мэр или чиновник, тут все масштабнее. Депутаты местных советов, мэры и секретари, милицейские начальники с темным прошлым и роскошной недвижимостью, директора государственных предприятий со всеми своими приближенными врут Киеву про масштабы угрозы сепаратизма. Про восставший народ. И врут, что они не при чем. Попутна подталкивая операторов вернуть российские телеканалы. А ГАИ не подпускает к зданию Донецкой облгосадминистрации никакие машины, кроме… грузовиков с шинами и мешками для баррикад. Милиция и титушки легко и жестоко разбирались с мирными участниками Евромайдана, а тут – бессилие. Полное. И СБУ не может поймать кураторов и кассиров. 



Мы помним статистику поддержки и понимаем – врут. Потому что очень боятся следствия по прошлым делам, люстрации и потери контроля над регионом и его бюджетом. Мотивация тоже серьезная. Они не хотят в Россию, ни в коем разе. Они хотят использовать Путина в качестве пугала, чтобы добиться от Киева гарантий неприкосновенности бизнеса и индульгенции «по прошлым делам». И превращения Донецка в феодальное княжество на неопределенный срок. Киев, кстати, тоже врет. Врет одновременно местной элите, мол «мы вам верим, мы все понимаем, милиция у вас хорошая, но обстановка сложная». Не верит. И считает, что выгоднее – сломать феодальный порядок вещей или договориться с хозяевами о разделе доходов? А что – политика дело грязное, в Киеве идеалистов не больше, чем в Донецке.



Самое смешное, что круг замыкается. Путин из Кремля тоже врет всем участникам процесса. Врет пророссийским активистам, что не бросит их в беде и вот со дня на день введет войска. Врет местной элите, что его главная цель – добиться для них гарантий и федерализации. И он оставит их здесь править во веки веков. Врет Киеву, что после уступок прекратит тянуть руки к пульту управления Украиной. Он и себе врет, уговаривая, что все обязательно получится. Не получится – очень скоро вся эта пирамида рухнет. Но это уже го личная проблема. Перед дончанами стоит другая задача – разорвать этот порочный круг вранья.

 

Донецкие вести


10.04.2014 815 0
Коментарі (0)

31.07.2026
Вікторія Матіїв

Віталій Олійник на позивний «Грач» служив у 68-й окремій єгерській бригаді. Після мобілізації чоловік пройшов навчання, вирушив на Донеччину, а вже під час першого бойового виходу загинув. Понад рік сім'я жила між надією та невідомістю, поки не отримала остаточне підтвердження його загибелі.

2372
26.07.2026
Катерина Гришко

На Івано-Франківщині одночасно зростає кількість зареєстрованих безробітних і посилюється дефіцит працівників. Бізнес шукає людей для виробництва, будівництва, транспорту, медицини та сфери обслуговування, однак закрити вакансії стає дедалі складніше.

1244
19.07.2026
Тетяна Ткаченко

Викладач Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Юрій Довган не мріяв стати героєм. Просто вважав, що не має права залишитися осторонь. Провів останні пари, попрощався зі студентами й пішов шукати шлях до війська. З п'ятої спроби його прийняли. Про службу в Силах оборони, труднощі після звільнення з армії, адаптацію та роботу зі студентами ветеран розповів журналістці Фіртки. 

2536
16.07.2026
Павло Мінка

Як під шумок відставки уряду Рада переписала статтю 301 Кримінального кодексу, прибравши заборону на "доросле кіно".

1630
11.07.2026
Ігор Бартків

Цього тижня The Economist віддав обкладинку одному з найбагатших росіян і провів із ним майже 60 годин у розмовах.

1727
07.07.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Ірина Онищук розповіла, чому театр сьогодні став своєрідною терапією, як війна змінила глядачів і самих митців, що найчастіше турбує військових після повернення з фронту та чому віра в людей залишається її головною опорою.

2157

Іноді можна зустріти думку, начебто багатство та добробут людини — це благословення Бога, а бідність і нужда — навпаки.

356

Десь на початку місяця у 1991-му на проспекті Шевченка я випадково зустрівся з Сашком Кривенком і він, після короткого – «чим займаєшся?» - запропонував мені написати невелику статтю.

520

Картинка, коли 16-річні дівчатка хором кричать «Сирок – геть!» — то це не лише щира емоція, але і, очевидно, технологія. А ще якась колективна нам ганьба.

1727

Фільм революційний, бо має широку візуальну павутину. І в цій павутині кожен буде плутатись по-своєму. Певна категорія буде засуджувати, бо ніби забагато власних інтерпретацій. Але Нолан, можливо, захотів стати сліпим, як Гомер.

1118
02.08.2026

Війна та стрес суттєво впливають на харчові звички.

11076 2
28.07.2026

Сіль супроводжує людство тисячоліттями. Колись вона була «білим золотом», за яке воювали й платили цілими статками, а сьогодні часто стає об’єктом звинувачень у шкоді для здоров’я.  

5079
23.07.2026

Замість обмежень, радять зважати на контекст, баланс у раціоні та якість продуктів.  

6269
05.08.2026

Священник наголошує: християнство завжди існувало як спільнота, а не індивідуальна релігія.

23313
02.08.2026

Цьогоріч проща на Крилоську гору була особливою, адже вірні та духовенство відзначають 20-ліття відновлення акту коронації чудотворної ікони. Як і останні кілька років, основний намір паломництва — безперервна молитва про мир та перемогу України у війні.  

1484
01.08.2026

У Святому Письмі є притча, що вчить милосердю і взаємодопомозі, яку часто наводять як приклад для сучасного суспільства.  

6037
25.07.2026

У відпустовому центрі в Погоні 19–20 вересня відбудеться Міжнародна проща вервиці. Для паломників підготували дводенну програму, яка включатиме спільну молитву, Хресну дорогу, архієрейські богослужіння, нічні чування та поклоніння Пресвятим Тайнам.

2112
05.08.2026

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

43628 1
29.07.2026

Зеленський змінює настрій у Вашингтоні, — стверджує видання Politico. Такі висновки видання робить за результатами перебування в США президента України, де він зустрівся з Дональдом Трампом в Білому Домі, відвідав похорони сенатора Ліндсі Грема (автора закону про «пекельні санкції» США щодо Росії) та виступив перед сенаторам обох партій — республіканцями та демократами.

740
23.07.2026

Росія щораз більше стикається з наслідками повномасштабного вторгнення в Україну. Про це пише The New York Times в статті-аналізі книги доктора Анни Нотте «Ми переживемо їх: Глобальна кампанія Путіна з метою перемогти Захід».

1069
14.07.2026

Із дев'яти народних депутатів, обраних від Івано-Франківщини, п'ятеро підтримали документ, одна депутатка утрималася, ще четверо не підтримали його різними способами.

2040
03.07.2026

Президент Польщі Кароль Навроцький (колишній боксер і сутенер, яким його називають політичні опоненти) нещодавно очолив рейтинг довіри серед польських політиків із рекордними 54,8%. 

2491