Ці київські вулиці пам"ятають Булгакова... Знімки зроблені у дні, коли на Майдані стояли студенти-ентузіасти...
І тепер, коли столицю розривають реврлюційні страсті, знов і знов у роздумах приходять асоціації з безсмертнрим романом БІЛА ГВАРДІЯ (фільм ДНІ ТУБІНИХ)...
Чесні Офіцери кинуті у вир історій... для них настає час болісних роздумів і рішень, час трагічних втрат ...
От і зараз спілкуюсь з колегами-офіцерами (ні, не у ФБ... тут все однозначно і нема місця сумнівам у суцільній лавині революційних закликів, акцій та агіток)... Спілкуюсь вживу не тільки з офіцерами, але і з інженерами, вчителями, службовцями, роботягами... Спілкуюсь і бачу, що не все так однозначно, як звучить з екранів та на мітингах... Люди розуміють, що кожна революція несе страждання пересічним, а наживаються одиниці... отримують вигоду сусідні держави... Розуміють і перживають за своє майбутнє, за майбутнє своїх дітей та батьків... переживають за Україну... при чому їх менше усього турбує майбутнє сімейки Януковичів та олігархів!
Люди у розпачі, бо ще живі у пам"яті жахи Громадянської війни та Голодоморів... є свіжі приклади з Лівії, Югославії, Сірії...
У розпачі, бо вибір роблять хтось інші... інші, які взяли на себе право вирішувати долю мовчазної більшості... інші, які переслідують свої амбітні політичні, а то і фінансові інтереси... інші, які подібні більшовикам-троцкістам-ленінцям, готові міліони кинути у вогонь революцій...
Люди вірять, що все минеться, що завтра буде і робота, і зарплата, і песії, і діти підуть до школи та до університетів... Що вдастся відсидітись...
А якщо не вдастся?!!!
Того треба визначатись вже...
Упаси нас, Боже, від судьби героїв Булгакова...
