Як Майкл Щур з Канади українських депутатів «взув»

 

 

Кожна виборча кампанія в Україні народжує сплески народного гумору. Комічним обличчям парламентських виборів-2012, безумовно, став канадський журналіст із діаспори Майкл Щур, який своїми наївними запитаннями виводив депутатів на чисту воду і розбивав увесь їхній пафос вдрузки. Ніхто з політиків так і не розкусив, що за образом нетямущого канадійця ховається професійний журналіст родом із Прикарпаття Роман Вінтонів, а його інтерв'ю – суцільний стьоб.

 

 

 

В ефірі телепередачі «Чим живеш Україно?» на УТ «Торонто» вже побували Олег Ляшко, Віктор Пинзеник, Леся Оробець, Григорій Смітюх і Володимир Рибак. А нещодавно Майкл у прямому ефірі "5 каналу" на передачі «Час. Підсумки» навіть змусив представника партії «Руський блок» на цілу країну заговорити українською. Як з'явився цей сміливий персонаж?

 

Я працював у «Сніданку з 1+1» і періодично ходив у Верховну Раду, діставав депутатів своїми запитаннями. Це був звичайний формат, коли журналіст ставить питання. І коли я звільнився з «плюсів», з'явилася ідея інтерв'ю з депутатами, де би їм ставила питання людина, яка не розуміє реалій українського життя. Це дозволило би депутатам, політикам, бізнесменам ставити дурні, наївні питання, які вже ніхто їм не ставить. До прикладу, чому він приймає те чи інше рішення чи чому у нас сніг не прибирається. У будь-якій сфері життя нас цікавлять ці питання, але їх уже ніхто не ставить, бо ми вже знаємо думку депутата з того чи іншого приводу і знаємо, чому сніг не прибирається. Але наївні питання треба ставити. З іншого боку, коли журналіст Роман Вінтонів ставить своє наївне запитання депутату, то у того автоматично включається відповідь, записана на підкірці мозку. Якийсь його черговий шаблон. Тому ми подумали, що якщо питання буде давати людина, яка теоретично не знає думку депутата і не знає реалій, то він буде намагатися їй усе пояснити. Так у нас виник журналіст-іноземець, потім він переформатувався у журналіста з діаспори, а завдяки моїй дружині (журналістка Анна Бабинець – ред.) він отримав прізвище Щур, бо у неї колись був журналістський псевдонім Аманда Щур. Ну а Майкл - бо він з-закордону.

 

Як Майклові Щуру вдалося зустрітися з відомими депутатами?

 

Рух «Чесно» дав мені гроші на камеру, на монтаж, на всю технічну частину. Я завів окрему сторінку на Фейсбуці, окрему електронну пошту для Майкла Щура. Далі я почав працювати з прес-секретарями вже як журналіст з діаспори. Ми слали запит з проханням зробити інтерв’ю прес-службам всіх партій, крім Нашої України, бо там Катерина Ющенко, а я боявся, що вона через свої діаспорянські канали проб'є, що такого журналіста не існує. Ми дали можливість всім партіям, але Королевська і комуністи не відповіли.

 

Ти не боявся, що тебе у будь-який момент можуть розкусити?

У мене постійно були побоювання, що хтось може зіставити журналіста Романа Вінтоніва і виявити, що такого журналіста, як Майкл Щур, немає. На моє щастя, цього ніхто не зробив. Прес-секретар Партії регіонів - єдина, хто вимагав різні лінки на підтвердження того, для кого буде цей репортаж. Я витратив кілька годин, щоб знайти в Інтернеті справжні канадські діаспорянські видання, і я ці лінки їй скинув. Я й досі переживаю за її долю, мені перед цією дівчинкою дуже незручно. Бо намахувати політиків – це одне, але коли ти намахуєш людину, яка працює прес-секретарем і добре виконує свою роботу, то це інше.

Але мене досі дивує те, що з усіма їхніми охоронцями, з цим обмеженим доступом до тіла,  людина, якої насправді не існує, не лише легко потрапляла в офіс, але й брала інтерв'ю.

 

 

Ти у сюжетах постійно ходиш з паличкою, це такий образ?

Перший сюжет – репортаж з Верховної Ради. Ми говорили з депутатами про розмір декларації, але це слово ми «запікували», і виходило, ніби це мат. Ми думали в такому форматі працювати далі, але напередодні другого сюжету я порвав зв'язку на нозі, мені наклали гіпс. Отже, репортаж відпав сам собою, довелося обрати форму інтерв'ю, коли не треба ходити вперед-назад, а можна сидіти. Тому в алярмовому порядку «канадський журналіст Майкл Щур» зв'язувався з прес-секретарями і казав щось таке: «Чі вибори є чікаві для україншької діаспори. Тому я нині тут, щоби робити серію репортажів, а потім ми їх будемо відправили на кабельну телєвізію «Торонто». Також ми маємо представництва у Отаві і Квебеку». І прес-секретарі всюди повелись. Я ходив з паличкою, бо інакше ходити тоді не міг.

 

Хто був першою жертвою Майкла Щура?

Першою жертвою була «Свобода», але це був перший не дуже вдалий млинець, і ми його нікому не показували. Потім було інтерв'ю з Олегом Ляшком. За задумом, я його на камеру представив як людину, «яка наважилася офіційно представляти інтереси сексменшин у Верховній Раді». Ми передбачали, що це викличе бурхливу реакцію Ляшка, тому у мене була легенда, що так мені сказав український друг. Оператор мені дуже поміг, підказавши, що Ляшко може захотіти поговорити з цим моїм знайомим. Тому ми підготувались і попросили друга, щоб він сказав у слухавку, що це він просто так мене підколов, а я повірив. Це була складна багатоходова комбінація, але Ляшко повівся.   (Ляшко кричав у слухавку, що це брудна провокація його опонентів: «Я чиновник, і мене ненавидять, бо я їх смерть Кащеєва, я їхнє яйце, де вона сидить» – ред.).

 

 – Хтось із політиків був ображений після виходу цих стьобних сюжетів?

Ляшко, наприклад, після інтерв'ю був дуже задоволений, подякував мені. Незадовго після інтерв'ю він навіть зафрендив мене у Фейсбуці як Романа Вінтоніва, тобто він усе зрозумів. Як Майкл Щур я ще раніше зафрендив усіх, з ким спілкувався, лайкнув також Партію регіонів. Після сюжетів, на щастя, ніхто не намагався зв'язатися зі мною чи висловити своє фе.

 

 – Чи не всі інтернет-стрічки облетіла новина про те, що регіонал Рибак дав найкоротше у своєму житті інтерв’ю канадському журналісту. Як це сталося?

Я домовився про інтерв'ю з молодим регіоналом Андрієм Пінчуком. Коли ми приїхали, нам сказали що він отруївся. Насправді, я думаю, що він щось запідозрив, бо напередодні у ВР я вже з ним спілкувався як Майкл Щур. Тоді мені замість нього підсувають Григорія Смітюха. А потім, коли я приходжу брати інтерв'ю у Володимира Рибака, кажуть, що у нього мало часу, ви, будь ласка, його довго не затримуйте. Я розізлився. Ах так, мало часу у Рибака? Чим він цілий день займається? Має бути ставлення, як до людей, а не так, що ми – Партія регіонів, а ти - журналіст і знай своє місце. Я скористався своїм службовим становищем. Спитав у Рибака, як у нього справи, він сказав два речення, і я попрощався, бо ж просили довго не затримувати. Він був в шоці. Потім ми насправді записали з ним велике інтерв'ю, але це не ввійшло в сюжет. Я переживав, що після цього могли бути проблеми у прес-секретаря, тим більше, що Рибак очолив Верховну Раду України.

 

– Яка була місія у Майкла Щура? Для чого ти робив усі ці сюжети?

Цих всіх депутатів і політиків об'єднує одне – коли вони бачать перед собою журналіста, камеру, диктофон чи мікрофон, вони перестають бути справжніми, бояться бути простими, у їхній голові спрацьовує щось штучне і вони намагаються бути ідеальними. Починають говорити завченими фразами, сказати щось своє вони не можуть, бо це буде начебто неправильно. Таке враження, що у них там включається диск із записом, який вони вже говорили сто разів. Вони починають нести якусь маячню.

Коли я працював політичним журналістом на «Інтері», я постійно ходив у Верховну Раду. Кілька років ти напружено працюєш, робиш сюжети з Верховної Ради, а потім потроху розумієш, що це все надумано і штучно. Ідеш до політика, записуєш інтерв'ю, потім приїжджаєш і розумієш, що просто нема що дати в ефір, бо воно все отаке несправжнє, суцільні нісенітниці, які всі вже сто разів чули. Фактично, далі робота виглядала так, що ми вирізали найбільшу маячню і лишали найменшу, бо ж для глядачів треба зробити вигляд, що все нормально. Отак Майкл Щур і народився - з життя.

 

 – Діаспора не ображалась?

Писали з одного діаспорянського сайту, що хочуть зі мною поговорити. Я погодився, але розмови так і не було. А потім друзі з Фейсбуку прислали мені коментарі – обговорення під відео, де одна старша жіночка з діаспори обурювалася, що це підло, це проти діаспори, проти усього українського. Ну так, але я не намагався нашкодити діаспорі, це ж усе не зі зла.

 

 

 – Невже ніхто з політиків так і не зрозумів, що це розіграш?

Ні. Це їхнє стандартне поводження з журналістами. Вони перестають бути собою. В них включається страх сказати щось не те, і вони починають говорити те, що, на їхню думку, треба, тому вони не можуть оцінити, що щось не так із запитанням чи самим журналістом. В цьому плані мені було дуже важко говорити з Пинзеником і Оробець. Вони говорили насправді дуже розумні і правильні речі. Оробець бачила, що щось не те з питаннями, але вона похнюпила голову і чемно й дуже правильно на все відповідала.

 

 – Хто з депутатів видався тобі найбільш симпатичним?

Пинзеник. Ми говорили більше години. Хвилин сорок він розповідав про зовнішній борг України, про те, як він виріс за останні два роки, що неправильно робить Арбузов і Азаров, що треба робити. І я розумію, що тут просто немає до чого причепитися. Я вже почав його навмисне кусати з усіх боків. Ми говорили про його декларацію і про те, що він офіційний мільйонер. Я спитав, чи йому не соромно бути мільйонером. Врешті, він образився на фразу: «Тобто Ви ідете у Верховну Раду і не будете красти?» Після цього у нього впала планка, він сказав, що йому ще ніколи в житті не ставили такі дурні питання. Я хотів подивитися, який Пинзеник, коли він злий. Бо метою цих сюжетів є не лише посміятися з депутатів, але й показати, які вони, коли вони не в своїй тарілці. Бо коли політик потрапляє в умови, які є для нього незручні, він поводиться природно і стає тим, ким є насправді, – він знімає маску.

 

P.S. Усі випуски «Чим живеш, Україно?» дивіться на Youtube

 

Розмовляла Наталка ГОЛОМІДОВА,

Галицький кореспондент

 


25.12.2012 2386 0
Коментарі (0)

11.08.2026

Прикарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН знову опинилася в центрі уваги.  Ще у серпні 2025 року Фіртка публікувала розслідування про можливі зловживання із державними землями та діяльність посадовців установ НААН. 

370
31.07.2026
Вікторія Матіїв

Віталій Олійник на позивний «Грач» служив у 68-й окремій єгерській бригаді. Після мобілізації чоловік пройшов навчання, вирушив на Донеччину, а вже під час першого бойового виходу загинув. Понад рік сім'я жила між надією та невідомістю, поки не отримала остаточне підтвердження його загибелі.

2700
26.07.2026
Катерина Гришко

На Івано-Франківщині одночасно зростає кількість зареєстрованих безробітних і посилюється дефіцит працівників. Бізнес шукає людей для виробництва, будівництва, транспорту, медицини та сфери обслуговування, однак закрити вакансії стає дедалі складніше.

1553
19.07.2026
Тетяна Ткаченко

Викладач Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Юрій Довган не мріяв стати героєм. Просто вважав, що не має права залишитися осторонь. Провів останні пари, попрощався зі студентами й пішов шукати шлях до війська. З п'ятої спроби його прийняли. Про службу в Силах оборони, труднощі після звільнення з армії, адаптацію та роботу зі студентами ветеран розповів журналістці Фіртки. 

2808
16.07.2026
Павло Мінка

Як під шумок відставки уряду Рада переписала статтю 301 Кримінального кодексу, прибравши заборону на "доросле кіно".

1937
11.07.2026
Ігор Бартків

Цього тижня The Economist віддав обкладинку одному з найбагатших росіян і провів із ним майже 60 годин у розмовах.

1985

Слабкі тіла завжди статистично переважали, і наша доба не є в тому винятком.

217

Іноді можна зустріти думку, начебто багатство та добробут людини — це благословення Бога, а бідність і нужда — навпаки.

648

Десь на початку місяця у 1991-му на проспекті Шевченка я випадково зустрівся з Сашком Кривенком і він, після короткого – «чим займаєшся?» - запропонував мені написати невелику статтю.

783

Картинка, коли 16-річні дівчатка хором кричать «Сирок – геть!» — то це не лише щира емоція, але і, очевидно, технологія. А ще якась колективна нам ганьба.

2023
06.08.2026

Війна та постійний стрес істотно впливають на харчову поведінку українців.  

29437
02.08.2026

Війна та стрес суттєво впливають на харчові звички.

11324 2
28.07.2026

Сіль супроводжує людство тисячоліттями. Колись вона була «білим золотом», за яке воювали й платили цілими статками, а сьогодні часто стає об’єктом звинувачень у шкоді для здоров’я.  

5326
09.08.2026

Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав восьмого серпня іменував трьох священнослужителів Коломийської єпархії митрофорними протоієреями.

989
07.08.2026

У Ватикані повідомили про те, що Святіший Отець Лев XIV поблагословив рішення Синоду Єпископів УГКЦ про обрання отця Терентія Василя Цапчука, ієромонаха Чину святого Василія Великого, Єпископом-помічником Бучацької Єпархії УГКЦ.

1276
05.08.2026

Священник наголошує: християнство завжди існувало як спільнота, а не індивідуальна релігія.

23549
02.08.2026

Цьогоріч проща на Крилоську гору була особливою, адже вірні та духовенство відзначають 20-ліття відновлення акту коронації чудотворної ікони. Як і останні кілька років, основний намір паломництва — безперервна молитва про мир та перемогу України у війні.  

1771
11.08.2026

Сербський аналітик Орхан Драгаш у своїй статті на Хвилі стверджує, що прийом Зеленського в Сербії за кілька місяців до дострокових виборів коштував прем’єр-міністру Вучичу підтримки всередині країни. Прем’єр Сербії усвідомлював це, але все ж пішов на таку зустріч. Чому?

108
29.07.2026

Зеленський змінює настрій у Вашингтоні, — стверджує видання Politico. Такі висновки видання робить за результатами перебування в США президента України, де він зустрівся з Дональдом Трампом в Білому Домі, відвідав похорони сенатора Ліндсі Грема (автора закону про «пекельні санкції» США щодо Росії) та виступив перед сенаторам обох партій — республіканцями та демократами.

1013
23.07.2026

Росія щораз більше стикається з наслідками повномасштабного вторгнення в Україну. Про це пише The New York Times в статті-аналізі книги доктора Анни Нотте «Ми переживемо їх: Глобальна кампанія Путіна з метою перемогти Захід».

1326
14.07.2026

Із дев'яти народних депутатів, обраних від Івано-Франківщини, п'ятеро підтримали документ, одна депутатка утрималася, ще четверо не підтримали його різними способами.

2299