Нащадки останнього імператора сикхів заявили про свій намір повернути родині Кох-і-нор – легендарний діамант, що нині прикрашає корону британського принца-консорта Філіпа. Мандри каменів довші за людські – мінерали живуть сотні мільйонів, а деякі й мільярди років.

В першому романі циклу - «Тінь попередника» розповідається про напад агресивних іншопланетних істот, «ґиргів», на колонізовані людством планети. Розслідування, ініційоване урядом Зоряної Імперії, не принесло відповіді на питання: хто саме використовує ґиргів як біологічну зброю проти людської раси?

Насичення, пересичення світу технікою змінює наш світ набагато фундаментальніше, аніж нам здається. Змінює давні правила гри, руйнує споконвічні рівноваги.

«Ось моя нова любов – сир!», потім:  «Їш, пий, жуй орбіт! Дірол заряжає полуничною свіжістю! «Галинка» допоможе!

Квітень почався з добрих новин.

Існує значний прошарок населення, пересічні представники якого насправді переконані, що успіх можна як біологію або арифметику вивчити за рекомендованим підручником.

Перечитую «Похорон богів» Івана Білика. Чудовий історичний роман. В ньому надзвичайно вдало реконструйовано побут полян і деревлян Х століття. Сюжет міцний і цікавий, характери добре виписані. Свого часу, в кінці 80-их, у кастовій і задроченій «українській радянській літературі» цей роман кулуарно звинуватили у пропаганді язичництва, в антихристиянстві... 

Записки самашедшого смертохриста, або диктатура ідей у сучасній українській літературі

Сучасна гірська карпатська поезія зноково пролітає поміж двох друїдичних elm’s , проштрикує негусту куртину і з гудінням приквітчується до блакитного дзвоника Campanula patula, застромлює до рослинного лона хоботисько і...

Місце дії – столиця Халіфата, Багдад. Світове Місто. Час дії – похмура епоха Ал-Му’тадида бі-л-Лаха, Повелителя Правовірних у 893-902 роках.

На всіх екранах – коти. На ю-тубі від тих котів нема куди дітись.

Ніцше у книзі «Генеалогія моралі» (1887 рік) увів термін французького походження ressentiment, яким позначив специфічне соціальне відчуття мстивості, яке низова спільнота  переживає по відношенню до верховної суб’єктності, зокрема до вищих суспільних класів.

...Шоста година ранку. Поле під Тязівим...

29 жовтня 1945 року майбутній володар думок лівої Європи та майбутній Нобелівський лауреат Жан-Поль Сартр прочитав свою знамениту доповідь «Екзістенціалізм і гуманізм»... Чому люди так бояться бути вільними? Чому після усіх балачок про свободу, гомо сапієнси починають шукати собі батька. Бога Саваота, або друга усіх дітей Йосифа Вісаріоновича, або ж кримінального Татка, що приголубить «синків», дасть їм пайку і скаже: «Ти зі мною. Все буде добре».

З наступаючим!

Лао-цзи сказав те, що хотів сказати: «Дайте малим світу сього жити як вони хочуть і не втрачайте сил і часу на вдосконалення того, що в силу своєї природи вдосконаленню не підлягає».

Згідно Великої традиції ХХХ градусу Лицарів Кадоша (Лицарів Чорного і Білого Орла), місце, де вони збираються, повинно бути сліпучо освітленим для того «щоби розвідники Темряви не мали жодної змоги підкрастися і підслуховувати, щоби усі знаки правдивого розпізнання виявлялися чітко і досконало».

Жлобами легко керувати, але важко збирати з них податки. Хитрість селюка помножується тут на хитрість зека. Жлоби вміють ховати, переховувати, бідкатися, плакати і грати вар’ята. Іноді жлоб забуває де він сховав свою любу мізерію. Від цього жлоб впадає у депресняк.

У суботу в «Мармуляді» відбувся черговий поетичний бій... Було прикольно і сигара курилася з доброю тягою. Як член журі, намагався зберегти пристойну дистанцію. Й не зміг. Дістав мене не юний поет, а старий знайомий Денис Овчар. Прийшлося йому нахамити. Хоча, напевне, дарма нахамив.

Скільки хороших проектів вбито експертними радами? Скільки інтелектуальних проривів зацементовано за допомогою закритих рецензій? Скільки бабла перекочувало в експерні кишені і в пітні рученята різноманітних консультантів?

Львів, 12 березня 1751 року. Григорій насторожено йшов Львовом. Він не любив міст з їхнім скупченим, підлуватим і злим від тісняви людом. Села здавалися йому зрозумілішими. Вони жили теперішнім, від врожаю до врожаю. Їхнє єство не містило в собі хитрих стратегій. А в містах....

Місто Станіслав українці не будували. Безперечно, серед робітників на тогочасних будовах були присутні представники теперішньої титульної нації, але ідеологію, стиль та топографію (тепер кажуть: урбанографію) нашого міста визначали не українці.

Доба сиропів і тістечок закінчується. Насувається час...........

Раніше я користувався УТФ рідко. Себто, рідко посилав за її допомогою. За вісім років я застосував її, якщо мені не зраджує пам’ять, лише тричі. Вигнав у зовнішні кола Ойкумени трьох недружньо налаштованих демонів.

«Чаклунів саме так і вбивають, - сказав Ш. – Готують «торпеду», посилають її до чаклуна і чекають. Якщо торпеда спрацює, добре. Не спрацює, готують наступну».

Вбито мага. Білого чи ні – питання сьоме.

Можливо хтось і радіє з того, що в Україні класичний «совок» поступово і впевнено перетворюється на модерний «євросовок»... Ще трошки і хронічний неплатник за комунальні послуги остаточно відчує себе невід’ємною ланкою великої європейської культури.

Мене завжди хвилювало питання: хто мешкав на прикарпатських землях в давні епохи? Хто залишив мегалітичні споруди біля Бубнища? Чию метафізику всотали наші грунти? Нащадками якої мудрості є карпатські мольфари? Ми не знаходимо в наших краях ані античних написів на кам’яних стелах, ані фракійських і гетських графіті в печерах. Свідчення давніх істориків щодо земель, східніших від римської Паннонії туманні, плутані й навдивовиж суперечливі.

Більшість українських інтелектуалів (в лапках і без) зайнята споживанням, впровадженням і переробкою іноземного продукту. Все місцеве та самобутнє ставиться під сумнів, як щось пусте й роблене на кухні. Невблаганно зростає вага перекладачів, цитатознавців, стилістів та вроджених мавпувальників...

Лесь Подерев’янський помітив, що найбільше людей цікавлять «питки і казні». В часи середньовіччя така цікавість задовольнялася дуже просто. Добрі парафіяни йшли на центральний майдан міста і кожного четверга (або понеділка, в залежності від уподобань бургомістра і магістрату) отримували свою дозу насолоди. Міській кат був героєм обговорень і пліток. Добродії збиралися за пивом і годинами сперечалися: правильно чи неправильно він відтяв голову ґвалтівникові К. або єретикові П.

Є відоме правило курника: «Скинь ближнього, обіс…и нижнього». Суспільство, яке не виробило цивілізованих підходів до спільного життя, живе за цим правилом.

Франківські комунальники змусили мене згадати шкільні роки. Тоді на картинках в підручниках історії рясніло від «малих архітектурних форм», помальованих у «ялинку» чорною і жовтою фарбою.

«Істоти політичні» у своїх  виступах та зверненнях завжди говорять від імені неполітичних істот. Більше того, політичні істоти із віка в вік виправдовують сам процес політики прагненнями та сподіваннями тих, хто не перебуває у «політичній присутності», ніколи в ній не перебував й ніколи не перебуватиме. Виправдовують необхідністю «захистити простих людей», «здійснити права маленьких світу сього».

В світовій фантастиці є такий популярний сюжет. Інопланетяни (такі бридкі злозвіздючі  косміти) накривають маленьке земне містечко куполом. А потім дивляться, як після безуспішних спроб вибратися з пастки, земляни починають нищити один одного, змагаючись за останній шматок  їжі та останній ковток повітря.

Рівно 25 років тому – 20 березня 1986 року – три штурмовики типів А-6 і А-7, які злетіли з палуби американського авіаносця «Саратога», були, в районі півострова Сірт, збиті лівійськими зенітними ракетними комплексами С-200ВЕ. Це був чорний день для US Navy.

Перша біблійна притча про колективне людське прагнення – притча про Вавілонську вежу. Вертикаль сприймається як виклик, як «стовп утвердження» і заявка певної позиції. Метафізичний тип мислення, який кристалізувався в межах авраамічної традиції, пов’язує цей виклик переважно з богоборством, намаганням тварного «урівнятися» з Творцем

Сьогодні став свідком діалогу. Добродійка А: «Щось в мене у животі бурчить». Добродійка Б: «То твої глисти там собі роблять дискотівку». Потім обидві добродійки регочуть.

...Динозаври. Чому знову й знову виникають ці потвори? Здоровенні і неповороткі, вони тупають доісторичним Магрібом. Туп-туп-туп-туп-туп. Довго тупають, але всьому коли-небудь приходить піз... себто фініта.

Ми - Люди Хвоста. Наші діти стануть першими Людьми Пащі і, певно, зневажатимуть нас за позадництво і колекціонування симпатичних дрібничок. Ми ж будемо вважати їхні проекти безглуздо-провокативними та жорстокими, жити сьогоденням й тішитися принагідними визначеностями історії.

Священна валка з Рибою досягала Кам’яної Могили. Там, де тепер туристи повертають з траси Мелітопіль-Запоріжжя на Мирне, жрецький почет Риби зустрічав Яру – несамовите сонце воїнів. Там жерці знімали кошик з колес і несли її на плечах до самої Могили.

Деякі дослідники переконані в тому, що кожна так звана «політична харизма» має демонічну природу. Що без допомоги демонів політик майже не здатний «напряму», тобто неапаратними шляхами, оволодівати великими масами прихильників і виборців.

Криза цінностей, врешті-решт, досягла України. Це вже не та криза радянського способу мислення, якою закінчився великий похід марксят-ленінят «до світлого майбутнього», це щось набагато істотніше.

Серед багатьох буттєвих трактів, доріг, шосе і стежин сучасного світу кожному пропонується обрати своє. Ми обираємо і йдемо кудись у невизначеність.

Знаменитий фільм Лені Ріфеншталь (Riefenstahl) «Олімпія» (1936), напевне, найвідвертіша «поема тілесності» в історії кінематографу до часів «Емануелі» і «Ста двадцяти днів Содому». Оголені тіла у фільмі тридцятичотирирічної учениці Рейнгарда оточені містичним розсіяним сяйвом. Вони неймовірно рухливі, бадьорі і підкреслено предметні.

Час від часу доля підкидує нам чудові знайомства. Вони ніби бонуси, які компенсують нам тисячі годин примусового виробничого спілкування з людьми сірими та нецікавими. Нещодавно я отримав черговий такий «бонус».

Тривога не захопила курсантів зненацька. Тут, на орбітальній базі П’ятнадцятого флоту, звикли до сигналів тривоги – навчальних і бойових. Дисплеями розбіглись лінії евакуаційних схем, особисті комунікатори прийняли «сигнал дев’ять». Це означало: базу заражено.

Гра є одною з найдавніших форм перечікування світу. Граються тварини і люди. Останні перетворюють гру на окремий світ. В дитинстві люди бавляться м’ячиками і дзиґами, тягають за хвости безневинних звіряток, а у дорослому віці, окрім більярду і преферансу, їх приваблюють різноманітні владні змагання: іноді це політика, а іноді те, що тепер називають «іграми визнання» та «іграми класифікацій».

Вічність має безліч облич. Одне з них кожний з нас може побачити після заходу Сонця. Я люблю дивитися на зоряне небо, впізнавати сузір’я і вкраплені у їхнє срібне плетиво кольорові світляки планет. Є сузір’я, котрі мені просто подобаються. До прикладу, зоряний Лебідь. Але є одне, споглядання якого примирює мене з цим шалапутним світом. Це сузір’я Оріона, Небесного Мисливця.

Ця вічна українська тема вже, чесно кажучи, задовбала. Тепер вже «низовий хор» хлопців і дівчат з політичної самодіяльності заспівав про зраду стосовно Насалика.

Сценарій багатосерійного фільму: постмодерне молоде подружжя доводить до сказу сусідів -- двох класичних благеньких старих, позиціонованих як людей високодуховних та позитивних, з чіткою системою принципів та залізобетонними поглядами на проблему добра і зла.

В таблоїдах натрапляєш на словосполучення «захист життя», «політика в ім’я життя», «життєвий зміст політики». Слова «життя», «життєвий», «жизненный» доліплюють до брендів. Навіть до тих, від котрих конкретно так тхне цвинтариком. Й це не випадково.

14 и 88 - символізують 14 слів і 88 заповідей пророка Девіда Лейна, які стали програмними для мільйонів білих правих, скінів та націонал-радикалів у всьому світі. Ось ці 14 слів: We must secure the existence of our people and a future for White children.

Любов до Батьківщини теж потребує оновлення. І не лише у вигляді облич молодих патріотично налаштованих депутатів. Старосвітські шати ідеологій зношуються, героїчні діяння давнини відкочовують до фентезійних романів, а товста хитра глобалістична міль виїдає у дідівських строях великі діри.

Перемога ВО «Свобода» надовго вивела три галицькі області за межі великої української політики. Натомість внутрішня політика у нашому реліктовому анклаві (де політичне мислення широких мас зупинилось на відмітці «1938 рік») стає не просто цікавою, а суперцікавою.

Вибори – це шлях електоральної одиниці до урни. Електоральна одиниця просинається в теплому ліжку і каже собі: «До с…и ці вибори. Нікуди не піду. Буду цілий день дивитись серіальне муму по телевізору».

Помер восьминог Пауль. Той, що передбачав результати футбольних матчів. Йому збираються поставити пам’ятник. Це зайвий раз нагадує, що «молодші брати» наші здатні визначати шляхи людського світу. Якщо серед людей немає пророків, пророками стають восьминоги.