Політолог, культуролог, редактор незалежного часопису "Ї"
Нарешті почали окреслюватися контури Великого Кидка режиму Януковича. Поступово з потоків дезінформації, слід визнати - майстерної дезінформації, у час «х», коли далі вести гру з дезінформації просто немає сенсу, окреслився справжній план Януковича. Точніше Путіна-Януковича. Де Янукович, звичайно, лише шматяна лялька. Проте з своїми інтересами.
Щодо феномену Фаріон, то не проблема, що вона була членом КПСС – проблема в тому, що вона бреше, що не була, проблема в тому, що коли її обирали, то вона це не те що приховувала, а полумяно заперечувала.
Ну добре, Юлія Володимирівна у тюрмі – це плюс. Але і мінус – а не дай Бог з нею щось станеться, Бог його знає, того ВВП, – що встругне, не знаєш. Тоді з нею на шиї прийдеться вік вікувати. Не всім, звичайно, а Віктору Федоровичу. Ну і що робити у разі шухера? Хоч він і малоймовірний – наш народ такий добрий, такий добрий...
У наступному році минатиме 100 років від початку Великої війни у Європі 1914 року.
Ландскнехти ВО "Свобода" таке вчворять, що й ворог свободівців за грубі гроші не придумає. От і останній приклад, який і зворохобив, і розсмішив своєю недолугістю всю Галичину. А тому, гадаю, що й всій Україні про це варто знати. Щоб не було різного роду ілюзій.
ВО "Свобода" почала своє падіння як політична сила. Апогей перейдено. Які цьому свідчення? Та дуже прості. Практично математичні...
Однією з найістотніших характеристик якості життя людини є те, чи живе вона у відповідності з самою собою. У давніх греків ця згода з собою називалася – гармонією. Однак для того, щоб досягнути цієї гармонії чи згоди, потрібно визначитися з тим, а ким ми є. Бо бруд у наших під'їздах, розбитість вулиць, неспроможність держави є прямим результатом того, ким ми себе вважаємо.
Це текст польського політика, українця Мирослава Чеха – його бачення підсумків 70 роковин українсько-польського конфлікту на Волині 1943 року. Отож:
Що ближче сумні 70-ті роковини Волинської трагедії 1943 року, то важче стає віднайти потрібні слова
Віктора Януковича варто спустити на "золотому парашуті" й заборонити займатися політикою.
Ще вчорашній студент і борець з корумпованою мафією Юрій Михальчишин по-панськи не опускається до якогось занюханого потяга – творець нації, однак... Полум'яна борчиня Ірина Фаріон, обновивши шубки, – туди ж. Не одній бо Гані Герман шубки належаться...
18 травня сталося те, що сталося. І винних не буде.
Цинічні лайномети запрацювали на повну потужність.
Ян Пєкло -польський полеміст у річницю подій на Волині 1943 року показав їхню "неунікальність" – печальну неунікальність і навіть буденність, коли сусіди вбивали сусідів – так просто по-сусідськи.
Одним із стереотипів нашого суспільства є те, що ми свято переконані, що корупція – це лише хабарництво.
Злетіло 10 літ, як не стало Олександра Кривенка. А його флагманський текст "МАРГІНАЛЬНА МОЯ УКРАЇНА" актуальний як ніколи. "Хлопчаки, які волають "Україна для українців!", нагадують мені дідусів на дискотеці. Люди з молодою кров'ю мислять інакше – "Світ для України!", - писав Кривенко.
Ось вже більше ста днів ми маємо нову конфігурацію Верховної ради з фракцією ВО Свобода...
Виявляється росіяни переважно генетичні угро-фіни, а ми, сирітки, сармати. Одні білоруси з поляками більш-менш слов'яни:)
От уже 21 рік Україна бореться сама з собою і майже на самоті. Інколи буває прикро, коли ми зазираємо за паркан, і бачимо, що деякі наші сусіди, як от поляки, угорці чи словака за ці десятиліття встигли зробити більше.
Наближається 70 печальна річниця українсько-польського етнічного конфлікту на Волині 1943 року. Однак і далі залишається багато запитань.
Янукович "со товаріщі" задав такі правила гри у країні, які позбавили його можливості "вийти з гри" так само, як "вийшли з гри" хитромудрі Кравчук, Кучма та Ющенко.
З ностальгією можемо згадувати наших перших державотворців, академіка Ігоря Юхновського, академіка Мирослава Поповича чи академіка Івана Дзюбу з їх такими тихими та такими посутніми голосами. Минулося. Прийшов Час Хама. На всіх рівнях... Заступником голови Верховної ради України у нас працює випускник кулінарного технікуму... Хазанов ридає. Весь постсовок рве живота.
Важко писати цей матеріал, але, напевно, потрібно. Розумію, що він викличе величезну емоційну реакцію.
Не можу не натішитися "мудрості" нашого народу, яка поза всяким сумнівом струменить ще з трипільських часів. Не кожен народ може похвалитися такою "мудрістю" та "прозорливістю"... Верховна Рада. Пригадалися еротичні ігри равликів. Вони двостатеві – гермафродити. І вся суть гри полягає у тому, хто кого запліднить…
В "Единой России" пропонують після вступу України до Митного союзу переселити у Сибір 7 млн українців, 3,5 мл. кавказців та 5 лн. киргизів та таджиків.
Ось і розпочалися Свята – діти отримали своїх миколайчиків. Завершується річний цикл. А мало що змінюється – як у нашій спільній долі, так і у нашому ставленні одних до одних. Про політичні перспективи говорити не буду – не святочне. Але про ставлення одних до одного...
Для того, щоб змінити ситуацію у країні вже практично вичерпані можливості, що окреслені рамками закону.
Першим висновком є те, що вибори спотворили не скажу, що волевиявлення, а слабу інтенцію народу України та українського народу.
Якщо так станеться і результати екзит-полів збіжаться із результатами затвердженими ЦВК, то в Україні вималюється цікава ситуація. В парламенті зустрінуться дві крайні політичні сили – ВО "Свобода" і комуністи, що обіцяє перетворити Верховну Раду на безкоштовний цирк.
Імітація, в якій опір підміняють цирком шапіто, девальвує ідею. Але посполиті у ліфті, що провалюється у розквіт а-ля Зімбабве, заспокоєні: боротьба ж триває. Щоправда, шмайсери надувні, а козачки – ряжені.
Ми, політв’язні, письменники, видавці, музиканти, історики, політики, громадські діячі вважаємо, що у наступному парламенті мають бути чесні, принципові, ідейні та патріотичні люди.
Останні кілька років Україна все більше грузне у свого роду геополітичній автаркії. Бурхливість і неочікуваність розвитку України, яка карколомно змінила траєкторію свого розвитку, захопила увагу як самого українського суспільства, так і більшості тих, хто його аналізує
Український ПЕН-центр висловлює глибоке занепокоєння поверненням до совєтської юридичної практики, яке набуло в Україні в останні два роки системного характеру...
Завтра – 11 травня у містечку Перемишляни на Львівщині відкриватимуть пам'ятник священнику, муче
Переглядаючи свою бібліотеку, я із здивуванням виявив, що попри те, що вона складає тисячі томів, у ній майже немає нічого, що допомогло б мені написати даний текст.
Цього разу Тарас Возняк поділився спостереженнями за українським політичним життям з кореспондентом газети «Час і Події» (США) Марічкою Паплаускайте.
Закликаємо лідерів української демократичної опозиції переглянути питання щодо участі партії "Свобода" у Комітету опору диктатурі.
Спостерігаючи за складним процесом становлення української політичної нації, важко не дійти до висновку, що ті зіткнення, які відбуваються у нашому суспільстві значною мірою витікають з того, що різні частини народу України по-різному бачать, якою повинна бути держава з назвою Україна.
Останнім часом в українському суспільстві спостерігаються дві протилежні тенденції. З одного боку ми бачимо все більше роздратування та невдоволення населення. А з іншого воно все більше дистанціюється від політики.
З великим сумом та печаллю мушу визнати, що феномен ВО «Свободи» таки дійсно є хворобою галицького суспільства.
Щось дивне діється у сусідньому королівстві:))
Микола Малуха, Олесь Безвершенко: "Ненависть до європейських цінностей. Таврування «лібберастів» і «толерастів». Ворожість до НАТО. Туга за соціалістичним минулим. Боязнь приватної власності на землю. Захоплення ісламським фундаменталізмом. Бажання мати «державну» церкву. Провокативні заяви щодо подій у Криму. Це і багато іншого - спільне у «Свободи» і російських націоналістів.
Так нищать Україну своїми ж руками.
Україна на очах змінюється. Особливо чим ближче до Нового року.
Свого часу Уїнстон Черчіль сказав, що політика у СССР нагадує гризню бульдогів під килимом.
Минули 20 роковини того, що ми називаємо або «здобуттям Україною незалежності», або «розпадом СССР».
Для тих, хто ще не зрозумів, у якій країні ми живемо
Як тільки активізується рух України у напрямку Європейського Союзу чи Європи взагалі, одразу чомусь, а, може, і не чомусь, Галичину починають судомити корчі так званого «галицького сепаратизму». Уважного спостерігача не може не насторожити циклічність появи цих настроїв і їхня чітка синхронізація зі зростом зацікавленості нашою країною нашого великого сусіда... Немає, скажімо «волинського сепаратизму» чи «бесарабського сепаратизму»...
Спочатку я очам своїм не повірив і гидливо відкинув збірник. А було це на Форумі видавців 2010 року. Пройшовся по форуму і повернувся – невже справді. І таки так – все підтвердилося. Тоді я його не придбав, про що пошкодував, коли політичні події почали розвиватися як швидкоплинна лейкемія.
У вівторок 20 вересня нарешті розпочався традиційний щорічний осінній похід за соціальною справедливістю.
Ну от і відвирувало найбільше інтелектуальне свято Львова – Форум видавців.
З огляду на відзначення 20-річчя Незалежності України мої друзі переслали мені посилання, з яким вважаю за доречне ознайомити ширшу українську публіку.У березні минулого року відзначали 150 річчя Італії. З цієї нагоди відомий італійський диригент Ріккардо Муті диригував у Римській опері знакову для італійців оперу "Набукко" Джузеппе Верді. У цій опері важливою є не тільки музика, але й політичний аспект: вона оповідає про Вавілонський полон євреїв. Це, звичайно, метафора - у Італії "Хор єврейських бранців" є символом прагнення народу до свободи - тоді Італія була роздробленою - головно під владою Дунайської монархії. ("Фіртка" рекомендує чиновникам і політикам))
Наш попередній президент Віктор Ющенко любить повторювати одну доволі фривольну фразу, якою пробує охарактеризувати своїх вічних побратимів-опонентів Юлію Тимошенко і Віктора Януковича – «ті самі яйця, тільки вид збоку». Та нещодавно я ще раз переконався, що все таки не він не правий. І не тому, що Тимошенко і Янукович подібні, а тому, що дивлячись збоку можна зауважити дуже цікаві і навіть принципово важливі деталі. Причому і його самого можна прилаштувати збоку до того вічного українського кошичка з яйцями.
Здається, що в Україні наступає криза жанрів. Теми, які обговорюються у інформаційному просторі, настільки заїжджені, що вже викликають рвотні позиви навіть у тих, хто їх в коло прокручує на телебаченні чи у радіо. Ми неначе маємо справу з певною ентропією, коли все рівне всьому, неможливо розрізнити добро і зло, владу і опозицію, правду і неправду, винних і невинних, героїв і мерзотників.
І знову, повертаючись до терористичного акту, вчиненого Андерсом Берінгом Брейвіком бачу, що не всі розуміють, що наше суспільство, з огляду на все більше соціальне розшарування, все більші міжкультурні напруження, все різкіші цивілізаційні орієнтації скочується до внутрішнього конфлікту, а, отже, і ризику розгортання терористичного протистояння.
У контексті терористичного акту, який здійснив у Норвегії не то божевільний, не то новоявлений пророк ультраправих Андерс Берінг Брейвік, є сенс приглянутися і до наших правих радикалів та сектантських групок довкола них.
А тому звертаю увагу українського загалу на концептуальну статтю керівника відділу зовнішніх звязків Меджлісу кримськотатарського народу Алі Хамсіна "Кровавые события в Феодосии должны внести коррективы в политику Меджлиса на полуострове".
Після провокацій у Львові 9 травня, повторних спроб вчинити провокації 22 червня (у день початку війни) у тому ж Львові запущено машину провокацій в Криму. І, ясна річ, для цього задіюються знову ж неначе б то гіперпатріотичні структури – причому байдуже які – українські, російські чи єврейські. 9 травня у Львові використали ВО "Свобода" та "Русское единство", 22 червня робили спроби використати псевдоєврейські організації на кшталт "Євреи против Гурвица", а у Криму російське казачество. Почерк один. Як і організатор.
А тому вся українська спільнота – разом з росіянами, євреями та кримськими татарами – повинна все ж відрефлектувати всі ці події бо можливі ексцеси. Причому ексцеси криваві.
у зв'язку із заходами, запланованими у Львові 22 червня одеськими громадськими організаціями, які називають себе "Євреї проти антисемітизму" і "Євреї проти Гурвіца"
