Колегія обласної державної адміністрації. На трибуні "високе" обласне начальство. В залі начальство дрібніше - з цілої області з'їхалися.
Поряд, в передостанньому ряду, в якогось дядька спрацьовує вібратор мобільного телефона. Швиденько тисне кнопку. Затуляє рукою мікрофон... «Марусю, я тобі потім передзвоню… Не можу зараз говорити.. Я на колегії в обласній адміністрації… В Вишиванюка... Так... В Вишиванюка, на колегії в Франківску... Я тобі передзвоню….»
І розпира-а-ає дядька!
Це справжній «тріумф»! Він ніби аж злітає над кріслом. Це солодше за оргазм! Він підтвердив свій «СТАТУС»! Свою приналежність до "вищої касти". Аж розчервонівся хлопака... Подивився наліво, направо... Усмішка демонструє стан найвищого задоволення.
Тепер Маруська з сусіднього села розкаже всім сусідам і родині, що вона дзвонила «Василеви», коли він був «в Вишиванюка» на колегії!
Життя вдалося! Це завершальний штрих після довгих років кар’єри дрібного провінційного чиновника районного масштабу. Після збудованої хати, машини, «діти закінчили нафти і газу», пропитих грошей, виручених за вкрадені в колгоспі будівельні матеріали, дрібних хабарів, трохи більших відкатів з сякого такого районного куценього бюджету… Останній "штрих". Момент "істини"!!!
...Скільки мало людині треба для щастя! А ти, Володя, кажеш - «духовність!»))))))
