Пол Даньєрі: «Внутрішня міграція допомогла би порозумітись Сходу та Заходу України»

Після розвалу СРСР Даньєрі працював у Львові за програмою академічних обмінів. У Львівському університеті він протягом 1993-1994-го років займався дослідницькою роботою. Даньєрі є автором праць з політичної історії України, досліджує міжнародну та внутрішню політику СРСР та Німеччини. Працював в Росії, Киргизстані та Азербайджані. З 2004-го року Пол Данієрі є деканом Коледжу вільних мистецтв та науки в Університеті Флориди.

Г.А.: Чи були в самій появі України як незалежної держави якісь особливі умови, що зумовили відмінність її подальшого розвитку від  шляху, яким пішли такі колишні радянські республіки як Литва, Латвія, або ж – в останній час – Грузія?

П.Д.: Не впевнений, чи саме це є вирішальним фактором, який зумовив подальший розвиток України, але варто зазначити, що та потужна група українських націоналістів, які з кінця 80-х років і до 91-го року активно виступали за незалежність, – складала меншість в тодішній УРСР.

На мою думку, більшості українців не прагнули незалежності, ті ж, які її прагнули, мали не меті щось на кшталт більшої автономії у складі більшого наддержавного утворення, того ж СРСР. Тому незалежність стала сюрпризом для дуже багатьох людей в Україні, навіть для тих, хто за неї голосував. Україна стала незалежною зненацька і було просто незрозуміло, що це значить, як бути далі.

Ситуація в Прибалтійських державах була зовсім іншою – там всі прагнули незалежності. Звісно були виключення – російські меншини, але взагалі прагнення до незалежності у Прибалтійських республіках об’єднувало більшість; воно мало значну історію і спиралось на чітке розуміння того, що її метою є повна незалежність від СРСР та суверенітет на міжнародній арені.



Г.А.: У чому полягає різниця між баченням України, української ідентичності, яке має українська діаспора (особливо представники хвиль еміграції, що передували незалежності) та сучасні українці?

П.Д.: Українська діаспора була носієм та виразником ідей українського націоналізму, прагнення до незалежності, важливості української мови в той час, коли всі ці ідеї були під забороною в Україні.

Матеріальна та інтелектуальна підтримка з боку діаспори відіграла значну роль в підтримці прагнення до незалежності всередині самої України. Особливо наприкінці 80-х, коли стало можливим відновлення публічного руху за незалежність.  

Водночас після 1991-го року стало зрозуміло, що між позицією значної частини діаспори щодо політики, мови та ін. та панівними настроями в українському політичному просторі є значні розбіжності.



Г.А.: Чи існує ймовірність того, що образ української держави, української ідентичності, який має діаспора, та відповідні моделі, які є всередині України, досягнуть спільного знаменника?

П.Д.: Я провів чимало часу у Львові – це той регіон України, звідки походить значна частина української діаспори. Водночас саме тут зв’язки з діаспорою найсильніші. Тож можна говорити про те, що значна частина України має те ж бачення державності та ідентичності, які має діаспора. Йдеться, зокрема, про такі питання, як мова та історія, хоча в питаннях економічної політики бачення діаспори все ж відмінне.

Водночас значна частина східної України не поділяє позицій західної України та діаспори.

Тож питання не в тому, що всередині України немає підтримки ідеям та цінностям діаспори. Просто в діаспорі є консенсус з приводу цих важливих питань, натомість Україна сильно поділена в ставленні до цих питань різних регіонів країни.


Г.А.: Якою є ймовірність того, що регіоналізацію всередині України буде подолано? Чи можлива така ідея нації, яка б відповідала прагненням усіх українців?

П.Д.: Не думаю, що це може статись швидко. Регіоналізація - це загальносвітове явище. Подивімося на США. Відмінності між півднем та північчю, які виникли 100-150 років тому, досі існують. Культура та політика на півдні та півночі США дуже відмінні.

В Америці існує так званий поділ штатів на червоні та блакиті – відповідно до того, яку з партій (республіканців, чи демократів) підтримують мешканці цих штатів. Тож ці речі не минають швидко.

Інший приклад – це Англія та Шотландія. Культурні та політичні відмінності зберігаються і навіть посилюються, незважаючи на сотні років спроб інтеграції та гомогенізації з боку Лондона.

Тож для України питання полягає в тому, які сили можуть протистояти регіоналізації. Це передусім внутрішня міграція, тобто щоб українці зі сходу переїздили до західної України і навпаки. Мені здається, цей процес в Україні відбувається дуже мляво.

З часом питання політики також в меншій мірі визначатимуться протистоянням між заходом та сходом країни. Втім, на мою думку, це також відбудеться не скоро.

Українська політика визначається не ідеологічним протистоянням а боротьбою за владу, за контроль над економікою – це також, до певної міри, стирає регіональні відмінності.

Г.А.: Чи можливо прогнозувати розвиток ситуації в Україні на наступні 10 років? Які тенденції ви бачите всередині України?

П.Д.: Це дуже складно. Всі, хто досі робив спроби спрогнозувати розвиток України, зазнавали невдачі.

Після 2004-го року багато хто вважав, що Україна зробила вибір на користь демократії та Заходу. Але все виявилось інакше. Це примушує задуматись, чому Україна зберігає тенденцію руху до напівавторитарної (або ж гібридної) моделі держави - і коли хтось намагається спрямувати її у правильному напрямку, і в ситуації, коли Кучма вів країну до відверто авторитарного режиму.

Я прогнозую, що протягом наступних 10-ти років ми бачитимемо в Україні ті ж суперечки та протистояння, свідками яких ми були в попередні 10-ть років.

Боротьба буде точитись за контроль над політичними та економічними ресурсами. Надалі в центрі суперечок будуть стосунки з Росією та Заходом. Не зрозуміло звідки може прийти поштовх до фундаментальних змін в наступні 10 років. Тому, на мою думку, зміни будуть поступовими та еволюційними. Водночас напрямок руху України важко визначити.

Г.А.: Чи бачите ви передумови до соціальних заворушень в Україні?

П.Д.: Це дуже малоймовірно. Але – нагадаю,  що і в 2004-му році мало хто очікував, що результати виборів призведуть до вуличних протестів. Але все ж, я думаю, що люди навряд чи можуть вийти на вулиці саме тому, що Помаранчева революція зазнала невдачі, а ті, кого вона привела до влади дискредитувати себе.  

Вуличні протести можливі хіба що в ситуації, якщо уряд стане більш авторитарним та репресивним. Це мені здається малоймовірним, бо це означало би, що минулі помилки нічому не навчили владу.

І все ж, не треба відкидати і такий варіант. Прогнози щодо України рідко справджуються. Багато хто був впевнений, що Україна не стане незалежною і лишатиметься таким собі «меншим братом» Росії. Тож усталення України в перші 6 років її існування як незалежної держави – дуже значне досягнення, про яке не можна забувати. Незалежної України не хотіла не лише Росія. В перші роки незалежності США теж не надто тішились появою цієї країни

 

Голос Америки


24.07.2011 984 0
Коментарі (0)

26.03.2024
Вікторія Матіїв

Під час війни людина відчуває цілий спектр емоцій. Як українським родинам впоратись з такими випробуваннями — журналістка Фіртки розпитала у лікаря-психіатра, психолога та консультанта в напрямку когнітивно-поведінкової терапії Миколи Демківа.

624
21.03.2024
Тетяна Дармограй

Що робити та куди звертатися рідним зниклих військовослужбовців,  як відбувається процес пошуку та чому не варто поширювати у соцмережах персональну інформацію зниклого, розповіла представниця Уповноваженого з питань осіб, безвісти зниклих за особливих обставин в Івано-Франківській області Наталя Пасічник.

1814 6
19.03.2024
Тіна Любчик

Комітет з питань національної безпеки, оборони та розвідки активно працює над поданими правками щодо нового законопроєкту про мобілізацію. Журналістка Фіртки поспілкувалася з політтехнологом, військовим юристом, Володимиром Бондаренком щодо актуальних питань призову.

1109 2
19.03.2024

Сьогодні й роботодавці, й експерти звертаються до абітурієнтів: зважайте на ті спеціальності, які будуть потрібні Україні під час відбудови, адже велике відновлення почнеться одразу після Перемоги.

533
24.02.2024
Вікторія Матіїв

Спроби створити музей у Долині виникали ще у 60-х роках. Проте тільки 23 грудня 1997 року Долинська районна рада прийняла остаточне рішення щодо нього. Журналістка Фіртки поспілкувалася з директоркою закладу Ксенею Циганюк. 

6883 61
01.02.2024
Вікторія Косович

Івано-Франківськ є градом безлічі упереджень і масок: для перших — фортеця, заснована поляками, для других — відголос австрійського «золотого віку» з його залізницями, для третіх — серце гуцульської культури, плач трембіт.  

11354 6

Піст – невід’ємна частина християнського  життя, встановлена Богом.

313

Друзі путіна зустрілись у резиденції рудого Донні у Флориді, де обговорили план путіна по капітуляції України, і після цієї поїздки Орбан розкрив – як за 24 год Трамп планує припинити війну.

1049

Чим ближче до виборів в США, тим більше трампісти вдаються до маніпуляцій у своїй пропаганді. У контексті України вони, переставивши все з ніг на голову, намагаються переконувати, ніби це демократи, а не республіканці, заблокували допомогу Україні.

1095

Кожен із нас не раз потрапляв у ситуацію, коли ми замислювались давати, чи ні милостиню людині, яка звертається про допомогу біля церкви, на вулиці чи в інших громадських місцях.  

1090
24.03.2024

Нутриціологиня пояснила, чому не можна забороняти собі фастфуд та солодощі. А також порадила, як їх вписати у свій раціон.

258
18.03.2024

Сьогодні, 18 березня 2024 року, в УГКЦ в Україні розпочинається період Великого посту. Пригадуємо канони партикулярного права УГКЦ, в яких ідеться про те, коли і як треба постити.  

1063
12.03.2024

Популярний дієтолог Майкл Мослі назвав п'ять груп продуктів, які варто включити до свого раціону для схуднення.

828
26.03.2024

Йдеться про зміни в молитвах «Вірую» («Символ віри»), «Царю Небесний» та митаревій молитві.

720
25.03.2024

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

649
21.03.2024

Релігійна громада отримала всі дозвільні документи та незабаром розпочне будівництво поруч з Садовим товариством та міським озером.

2923
15.03.2024

Отець каже: виконайте заповідь Божу – вшануйте свято Боже молитвою у храмі, а житейське на цей день відкладіть.

4419
25.03.2024

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

18420
26.03.2024

У Верховній Раді зареєстрували проєкт закону про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо встановлення відповідальності за привласнення державних функцій.   

291
22.03.2024

На початку лютого 2024 року замість Валерія Залужного Збройні сили України очолив Олександр Сирський, який до цього командував Сухопутними військами.  

336
17.03.2024

Продовжує зменшуватися кількість тих, хто вважає, що держава виконує свої зобов'язання перед ветеранами російсько-української війни.  

646
12.03.2024

Президент Володимир Зеленський 7 березня погодив кандидатуру ексголовнокомандувача Збройних Сил Валерія Залужного на посаду посла України у Великій Британії.   

748