У приміщенні Івано-Франківської обласної державної адміністрації відбулось підсумкове засідання обласної призовної комісії за результатами призовної кампанії «Весна-2012». На засідання були запрошені голови районних і міських призовних комісій області, військові комісари, голови лікарських комісій.
Як доповів тимчасово виконуючий обов’язки військового комісара Івано-Франківської області полковник Ігор Павлюк, план весняного призову область виконала на сто відсотків і без зривів. Це, безперечно, добре. Однак мало хто знає, що насправді діється на призовній «кухні».
Міфи про призов і призовників
У пересічного громадянина словосполучення «призов до війська» викличе радше поблажливу усмішку. Адже завдяки засобам масової інформації за 20 років незалежності таки вдалося створити імідж набивання військкомами власних кишень на бідолашних діточках, яких суворі дядьки від маминих спідничок тягнуть у сувору реальність життя. Втім, давайте, як то кажуть, по «кісточках» розберемо прикарпатську призовну «кухню». І відверто поглянемо, чого варті міфи та реалії скеровування в армію юнаків.
Отже, міф перший – «Бажаючих служити немає!». Це трішки не так. Лише для проведення цьогорічної призовної кампанії на Прикарпатті до призовних дільниць було викликано понад 12 тисяч (!) молодих людей. А до війська було відправлено лише 610 прикарпатців. Не потрібно бути генієм математики, щоб підрахувати, що в середньому на одне місце у військовому строю приходиться близько двадцяти кандидатів. Погодьтеся, таким конкурсом може похвалитись далеко не кожний вуз. До речі, ці цифри доводять, що давати хабар за «відкіс» від армії щонайменше – недоречно… З таким конкурсом потрібно радше платити за «прийом» до військового братства. А крім цього, потрібно враховувати і те, що з кожним роком кількість потрібних державі рядових та матросів невпинно зменшується. Так, відслідковуючи статистику призовів лише двох попередніх років, можна зауважити, що вже в 2012-му році через реформування та оптимізацію силових структур призов з Івано-Франківщини порівняно з 2010-м зменшився на 170 осіб, а це приблизно третина від тієї кількості, скільки пішли служити цієї весни.
Міф другий – «Про косих, сліпих, горбатих…». У нашому суспільстві вже є сталим розуміння словосполучення «чорнобильське покоління». Тобто це люди, які народжені в роки після чорнобильської катастрофи, які мають масу невиліковних хвороб. Насправді це так. Однак давайте не слухати пересуди у барах, а подивимось на офіційні документи. Якщо вірити офіційній медичній статистиці, то зі всіх відправлених цієї весни прикарпатців 331 має медичну кваліфікацію до служби – «без обмежень». Усі інші лише частково обмежені у виконанні службових обов’язків. Можливо, у когось виникне запитання: чому можна довіряти цим документам? Відповідь проста: система медичних комісій збудована таким собі каскадом взаємоконтролів. Тобто призовник, перш ніж одягти камуфляж, має пройти кілька комісій у себе дома, потім обласну медичну комісію, потім медичну комісію в частині. І якщо на будь-якому етапі виявиться, що той чи інший лікар припустився помилки, ставлячи діагноз, то на ескулапа чекатиме суворе розслідування, яке може коштувати йому і кваліфікації, і робочого місця, і, зрештою, волі. Наприклад, цього разу, за станом здоров’я з обласного збірного пункту було повернено у райони 12 призовників. І по кожному факту вже призначено і триває розслідування. Однак, питання здоров’я має чимало проблем. Зі всіх, хто з’явився на призовну дільницю, придатними до служби в мирний час визнано майже 59 відсотків юнаків. Якщо говорити про тенденції, то серед призовної молоді спостерігалось зростання кістково-м’язових, шкірних та психічних захворювань, хвороб хребта та внутрішніх органів.
Міф третій – «Про тупаків і соціальне сміття». Знову ж таки завдяки потужній антипропаганді служби Батьківщині існує думка про те, що служити строкову службу ідуть лише ті, хто не має собі місця в житті. Знову звертаємось до статистики цьогорічного призову. Лише цієї весни маємо 23 прикарпатця з закінченою вищою освітою, які вдягнули солдатські бушлати. Ще 11 хлопців взяли в своїх вузах академічні відпустки, щоб відслужити. Середню освіту (тобто 11 класів) має 298 призовників. І лише восьмеро мають освіту у дев’ять класів. Інші юнаки мають освіти спеціалістів. До речі, про них розмова окрема. Адже вони використовують армію, як засіб для покращення своєї кваліфікації і здобуття свого першого робочого місця. Такий стан речей вигідний усім. З одного боку, військо отримує фахівця, з іншого – молодий спеціаліст має місце роботи. І хоча протягом останніх років Прикарпаття не отримувало офіційної рознарядки на підготовку водіїв, у цьому році при потребі збройних формувань у водіях в кількості 188 осіб служити пішло аж 192 юнака, які мають право керувати автобусами, легковими та вантажними автомобілями.
Міф четвертий – «Хлопців з Західної України посилають служити у найважчі місця». Це теж не відповідає дійсності. Всі юнаки служитимуть на території нашої держави в частинах та видах військ, які відповідають їхнім фізичним та моральним якостям, а також бажанню. Цього разу до Збройних Сил України було скеровано 450 осіб, зокрема до сухопутних військ – 256, у повітряні сили – 112, у військово-морські сили – 47, в частини центрального підпорядкування – 35, до Міністерства внутрішніх справ – 120, до державної спеціальної служби транспорту – 40 осіб. До речі, за статистикою, в так званий «президентський полк» пішло служити більше верховинців, в частини спеціального призначення пішли в основному іванофранківці, а до підрозділів МВС скеровано більше надвірнянців. А про ставлення до прикарпатців у військах ми вже неодноразово розповідали. Їх поважають за високу дисципліну та відповідальність, а також за вправність, високу працелюбність і патріотизм. Також молодих людей з Івано-Франківщини запрошують до вступу у вищі військові навчальні заклади. В цьому році наряд на вступ у армійські виші становив 93 особи, загалом же військкоматівці відібрали та скерували до військових училищ особові справи 113 кандидатів.
Міф п’ятий – «Прикаратці тікають від армії». Звернімося до цифр. Цієї весни не з’явилось для проходження медичної комісії 2258 прикарпатців. І всього чотири(!) юнака не прийшли на відправку. Як не дивно, одна з найбільших неявок зафіксована в Івано-Франківському міському комісаріаті – 614 осіб. Фахівці пов’язують це з тим, що в місті відбулась реформа «жеків», які відповідно до законодавства мали б займатись доставкою повісток. Наприклад, у Долинському районі втекли від служби всього 15 осіб. Погодьтесь, що при виклику на призовну дільницю кількох тисяч осіб ця цифра просто смішна. Та разом з тим ухилення від військової служби – справа кримінальна. Про це говорить 335 стаття Кримінального Кодексу України. Щоправда, за нею цієї весни було порушено лише чотири кримінальних справи.
Міф шостий – «Відстрочок від служби не дають». Насправді, якщо порівнювати, скажімо, радянські часи і сучасний набір на службу в Збройних Силах України, то лояльність теперішнього законодавства до призовників можна порівняти хіба що з материнськими пелюшками. Нинішнє українське законодавство найм’якіше, якщо порівнювати з нашими найближчими сусідами. Лише за час призовної кампанії «Весна-2012» в Івано-Франківській області надано 2745 відстрочок за різними потребами – як за сімейними обставинами, так і для покращення здоров’я чи завершення навчання. Взагалі зняті з військового обліку понад три тисячі призовників. Крім цього, людям, які за своїми релігійними переконаннями не можуть брати до рук зброї, було запропоновано альтернативну службу. Таких на Прикарпатті виявилось семеро.
На завершення
Скільки триватиме призов до лав збройних сил, стільки, напевно, і будуть точитись чутки навколо його проведення. Та варто сподіваюсь, що більшості людей вистачить здорового глузду відрізняти чутки від реального стану справ.
Підполковник Тарас Грень
Західний регіональний медіа-центр Міністерства оборони України
