Кінець глави

 


Ті українці, які вірили, що з приходом до влади Віктора Януковича в російсько-українських відносинах настане «медовий місяць» довжиною в президентський термін нового глави держави, відчувають себе обдуреними. Причому як ті, хто захоплено аплодував великому другу Росії, побудувати дві передвиборчі кампанії на обіцянках поліпшити відносини з сусідньою країною, так і ті, хто бачив у Януковичі «запроданця», московського агента, єдиною метою якого є здача Україні.


Російсько-український конфлікт на підвищених тонах розгорівся настільки стрімко, що деякі починають підозрювати, що є глядачами добре зрежесованої вистави, результатом якого стане якась чергова сенсаційна домовленість Москви і Києва – подібна до харківських угод. Але те, що ми спостерігаємо, відбувається насправді. І цей неабиякий конфлікт між Росією і Україною був зумовлений самою появою Віктора Януковича у кріслі президента України.

Начебто нічого несподіваного не сталося - до влади повернулася команда, яка вже перебувала біля керма управління, у тому числі й енергетичного, в останній період правління Леоніда Кучми. Повернулася - і постаралася відновити ту атмосферу в російсько-українських відносинах, яка існувала до приходу до влади «помаранчевих».

 

Але парадокс ситуації полягає саме в тому, що за цей час енергетична ситуація докорінно змінилася під впливом цілої низки факторів. Назвемо хоча б два: перший – світова економічна криза, що показав російським лідерам, що все їхнє сировинне благополуччя може одномоментно впасти, як картковий будиночок і потрібно збирати гроші для себе, а не ділитися з іншими, і другий – ситуація з Білоруссю, яка продемонструвала, що «не в коня корм». Росія протягом майже двох десятиліть постачала Мінськ дешевими енергоносіями - що власне, і дозволило Олександру Лукашенко зберегти напіврадянську економіку країни на плаву - в обмін на інтеграційні гасла. Але як тільки випала можливість і погіршилася економічна ситуація, Лукашенко звернувся за допомогою до європейців. І, якби не очевидна неадекватність білоруського президента після останніх виборів, вже зараз Білорусь могла б розраховувати на європейську допомогу. У Москві чітко зрозуміли: час слів завершилося. Пора міняти газ на власність. 


Віктор Янукович у цей час перебував в опозиції і готувався до повернення до влади. Коли він перебував на посаді прем'єр-міністра в епоху Віктора Ющенка, ніяких особливих проблем з газом не виникало, тому що продовжувала діяти схема за участю РУЕ. Першою, хто зіткнувся з небажанням Москви працювати за посередницькими схемами, стала Юлія Тимошенко - можливо, після переговорів з Володимиром Путіним вона зрозуміла, що більше обіцянками і схемами відкупитися від Москви не вдасться, що доведеться ділитися чимось куди більш істотним - або воювати. Але Тимошенко президентом не стала, а Янукович прийшов у кабінет президента в украй безтурботному настрої, переконаний, що росіяни не залишать його біді.
 

Перший крок назустріч Москві новий президент зробив сам, підписавши з російським колегою горезвісні Харківські угоди і заявивши про позаблоковий статус України. Українському керівництву здавалося, що цих цілком «лукашенківський» кроків, цієї показної демонстрації лояльності – заради ратифікації Харківських угод, від яких, як виявилося, в Москві готові в будь-який момент відмовитися, били опозицію, «націоналістів» - достатньо, щоб серця російських друзів розтанули.


А друзі, між тим, очікували від Віктора Януковича конкретних кроків, пов'язаних з поворотом української політики в російську сторону. І не на словах, а на ділі. Їм не потрібно було повернення до кучмівської «багатовекторності», яка дратувала Москву в часи другого українського президента. Вони вважали Януковича куди більш «своїм», ніж Кучму - і куди більш залежним від проросійських настроїв його електорату. Вони очікували від нього вступу до Митного союзу та в Євразійське економічне співтовариство, повернення за стіл переговорів зі створення Єдиного економічного простору. Вони розраховували на розуміння щодо контролю над українською трубою. І, звичайно, власність, власність, власність...


Відповідні публічні пропозиції - вкупі з відповідними непублічними натяками - робилися, як відомо, з перших днів президентства Януковича. І коли в Москві зрозуміли, що замість згоди «все виправити» Янукович готується підписувати угоду з Євросоюзом - це там було сприйнято як зраду.


У Януковича, тим часом, ніби й не помічали цього. І, побачивши, що росіяни нічим не поступаються, стали шукати шляхи для перегляду газових угод. І знайшли - судовий процес над Тимошенко. Не можна сказати, що в Москві хтось був дуже стурбований долею Тимошенко. Більш того, з початком процесу в Росії навіть визнали, що такий процес на руку Кремлю, так як арешт конкурентки може ізолювати Януковича і зробити його персоною нон-грата на Заході. Але в Росії хотіли б, щоб Тимошенко судили з якогось іншого приводу і вже аж ніяк не пов'язували б її справу з самою суттю енергетичних угод - простіше кажучи, не ставили б під сумнів репутацію Путіна.


Але в Києві так і не помітили, де знаходиться грань, за якою з'явилася готовність російського прем'єра прибути в українську столицю у якості свідка на процесі проти своєї колишньої колеги. Взаємне роздратування наростало з кожним днем ​​судового процесу - особливо після арешту Тимошенко. Росіяни ніяк не могли зрозуміти, чому Янукович не усвідомлює ситуації, в якій він опинився і не здається, Янукович ніяк не міг зрозуміти, чому він повинен здаватися. Зрештою, в голосі Медведєва з'явилися металеві нотки і заговорив про утриманства українців - і пішло-поїхало!
 
Реорганізація «Нафтогазу», відмова російського президента від зустрічі з українським колегою в Душанбе, жорстке інтерв'ю Януковича, в якому той пообіцяв звернутися до суду і порадив Медведєву не навішувати ярликів, заява Путіна про початок будівництва наступної черги «Північного потоку», що може позбавити росіян від українського транзиту... І це тільки початок бойових дій - війна почалася і її ніхто не зупинить. 


Суть цієї війни - не в газовій ціні, а в зруйнованих корпоративних відносинах двох кланів, які перебувають при владі в сусідніх країнах. Завершилася ціла глава в російсько-українських відносинах, глава довжиною в 20 років - коли відносини кланів завершилися, а відносини держав ще не почалися.

 

Вирішувати справи «полюбовно», як в часи Бориса Миколайовича і Леоніда Даниловича, ці люди вже більше не зможуть. Домовлятися політично вони просто не вміють. Сторони і далі будуть діяти, шантажуючи один одного, намагаючись допомогти суперникам і конкурентам один одного, намагаючись вдарити якомога болючіше...


У Росії вже зрозуміли, що Янукович не віддасть їм Україну, що він залишить її собі і своїм хлопцям - і з цієї самої секунди український президент перестав цікавити і Медведєва, і Путіна, став у їхній свідомості справжнім ворогом, гіршим будь-якого Ющенка, тому що зрадив надії. І в цьому немає нічого нового, тому що завжди було відомо, що два найбільш ненависних президента в Кремлі - це Саакашвілі і Лукашенко. Один - за те, що демонстративно антиросійський. Інший - за те, що брехливо проросійський.


Янукович теж зрозумів, що Росія не піде йому на жодні поступки, що тепер з ним боротимуться серйозно. Але що далі? В українського президента є два шляхи - умовно кажучи, північнокорейський і південнокорейський.

 

Північнокорейський - це ізоляція, злидні і безвихідь.

 

Південнокорейський - це демонтаж авторитарних елементів системи, діалог з опозицією, економічні реформи та виконання вимог Євросоюзу. Для першого варіанту у Януковича немає ресурсів. Для другого не вистачає розуміння, компетентності і почуття перспективи.

 

Віталій Портніков

Левый берег


Коментарі (0)

26.03.2024
Вікторія Матіїв

Під час війни людина відчуває цілий спектр емоцій. Як українським родинам впоратись з такими випробуваннями — журналістка Фіртки розпитала у лікаря-психіатра, психолога та консультанта в напрямку когнітивно-поведінкової терапії Миколи Демківа.

668
21.03.2024
Тетяна Дармограй

Що робити та куди звертатися рідним зниклих військовослужбовців,  як відбувається процес пошуку та чому не варто поширювати у соцмережах персональну інформацію зниклого, розповіла представниця Уповноваженого з питань осіб, безвісти зниклих за особливих обставин в Івано-Франківській області Наталя Пасічник.

1936 7
19.03.2024
Тіна Любчик

Комітет з питань національної безпеки, оборони та розвідки активно працює над поданими правками щодо нового законопроєкту про мобілізацію. Журналістка Фіртки поспілкувалася з політтехнологом, військовим юристом, Володимиром Бондаренком щодо актуальних питань призову.

1133 2
19.03.2024

Сьогодні й роботодавці, й експерти звертаються до абітурієнтів: зважайте на ті спеціальності, які будуть потрібні Україні під час відбудови, адже велике відновлення почнеться одразу після Перемоги.

554
24.02.2024
Вікторія Матіїв

Спроби створити музей у Долині виникали ще у 60-х роках. Проте тільки 23 грудня 1997 року Долинська районна рада прийняла остаточне рішення щодо нього. Журналістка Фіртки поспілкувалася з директоркою закладу Ксенею Циганюк. 

6904 61
01.02.2024
Вікторія Косович

Івано-Франківськ є градом безлічі упереджень і масок: для перших — фортеця, заснована поляками, для других — відголос австрійського «золотого віку» з його залізницями, для третіх — серце гуцульської культури, плач трембіт.  

11395 6

Піст – невід’ємна частина християнського  життя, встановлена Богом.

335

Друзі путіна зустрілись у резиденції рудого Донні у Флориді, де обговорили план путіна по капітуляції України, і після цієї поїздки Орбан розкрив – як за 24 год Трамп планує припинити війну.

1082

Чим ближче до виборів в США, тим більше трампісти вдаються до маніпуляцій у своїй пропаганді. У контексті України вони, переставивши все з ніг на голову, намагаються переконувати, ніби це демократи, а не республіканці, заблокували допомогу Україні.

1116

Кожен із нас не раз потрапляв у ситуацію, коли ми замислювались давати, чи ні милостиню людині, яка звертається про допомогу біля церкви, на вулиці чи в інших громадських місцях.  

1111
29.03.2024

З кожним днем війни стає дедалі важливіше зберігати емоційну стабільність і свідомо дбати про своє психічне здоров’я.   

62
24.03.2024

Нутриціологиня пояснила, чому не можна забороняти собі фастфуд та солодощі. А також порадила, як їх вписати у свій раціон.

285
18.03.2024

Сьогодні, 18 березня 2024 року, в УГКЦ в Україні розпочинається період Великого посту. Пригадуємо канони партикулярного права УГКЦ, в яких ідеться про те, коли і як треба постити.  

1084
29.03.2024

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

657
25.03.2024

Йдеться про зміни в молитвах «Вірую» («Символ віри»), «Царю Небесний» та митаревій молитві.

754
21.03.2024

Релігійна громада отримала всі дозвільні документи та незабаром розпочне будівництво поруч з Садовим товариством та міським озером.

2949
15.03.2024

Отець каже: виконайте заповідь Божу – вшануйте свято Боже молитвою у храмі, а житейське на цей день відкладіть.

4442
29.03.2024

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

18441
29.03.2024

Комітет з питань національної безпеки, оборони та розвідки розглянув майже 90% законопроєкту про мобілізацію.  

65
26.03.2024

У Верховній Раді зареєстрували проєкт закону про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо встановлення відповідальності за привласнення державних функцій.   

323
22.03.2024

На початку лютого 2024 року замість Валерія Залужного Збройні сили України очолив Олександр Сирський, який до цього командував Сухопутними військами.  

353
17.03.2024

Продовжує зменшуватися кількість тих, хто вважає, що держава виконує свої зобов'язання перед ветеранами російсько-української війни.  

664